Старшого солдата Михайла друзі та товариші по службі називають "Генералом" (хоча сам він не знає, чому). Тож має відповідний позивний із самого початку служби.
Працюючи оператором газорозподільчої служби в Рівненській області, на робочому місці в нічну зміну з 23-го на 24-те лютого о 04:30 з телевізійних новин дізнався про те, що в країні розпочалася війна. Оскільки його підприємство є важливим об’єктом критичної інфраструктури, у таких умовах усі розуміли, що необхідно ще уважніше виконувати свою роботу, бо від неї багато залежало. Повертаючись зі зміни додому, спостерігав, як із полігона їде військова техніка...
- Панувала гнітюча атфосфера. Усі були на емоціях. Ніхто не міг повірити в те, що відбувалося, – пригадує захисник. – Приїхав додому, заспокоїв дружину й прийняв рішення: якщо викличуть, обов’язково піду воювати, адже мав знання й навички із затребуваної спеціальності: у 2011 році служив навідником-оператором БМП-2, проходив серйозні навчання на Рівненському полігоні.
Уже 25-го числа ввечері йому зателефонували з ТЦК і запросили наступного дня на дев’яту годину з’явитися до них. Уже ввечері того дня Михайло був на пункті постійної дислокації.
Він нині служить у взводі матеріального технічного забезпечення – разом із побратимами дбає, щоб батальйон мав усе, чого потребує, повідомили в Об’єднаному пресцентрі Сил оборони Північного напрямку.
Розповідає, що за цей час навчився добре стріляти з автомата, опанував тактичну медицину: «Під час строкової служби ми не знали, що таке турнікет. Зараз же вміємо накладати швидко й якісно… І озброєння дуже цікаве закордонне… Є чому повчитися».
Змінилися цінності – йому хочеться більше проводити час зі своїми рідними. Планує добудувати свій будинок, виховувати дітей, розвиватися в нових напрямках. Можливо, служитиме далі за контрактом.
- За кордон не збираюся. Хочеться навчатися тут, відбудовувати свою країну, допомагати людям, які цього потребують, - каже Михайло.
