Командування українських сил просить народ бути готовим до того, що війна з Росією триватиме й у 2023 році.
Про це Головнокомандувач ЗСУ Валерій Залужний написав спільно з генерал-лейтенантом Михайлом Забродським у статті для «Укрінформу».
Українські генерали пишуть, що тепер тривалість війни вимірюється місяцями. Тому вже потрібно планувати розглядати перспективи на наступний рік. І ці перспективи залежатимуть від допомоги західних партнерів у 2023 році.
Досі стратегічна ініціатива належить Росії. Тому потрібно проаналізувати ситуацію, в якій перебуває ворог:
- Певні оперативні перспективи для противника проглядаються на Ізюмському та Бахмутському напрямках. Імовірною кінцевою метою таких дій може розглядатися вихід на адміністративний кордон Донецької області.
Але найбільше можливостей відкриває подальше просування на Південнобузькому напрямку з оперативного плацдарму на правому березі річки Дніпро. Успіх на Півдні, за умови його швидкого та вірного використання, може мати подвійний ефект. З одного боку, цілком реальні перспективи оволодіння Миколаєвом та Одесою. З іншого – створення загрозливого напрямку в бік Кривого Рогу, а в подальшому – і загрози центральним та західним регіонам України.
За словами Залужного і Забродського, єдиний шлях кардинальної зміни стратегічної ситуації є нанесення ЗС України протягом кампанії 2023 року декількох послідовних, а в ідеальному випадку – одночасних контрударів.
Однією з таких операцій генерали називають звільнення Криму:
- Таке планування має передбачати, перш за все, наявність необхідного комплекту військ. І мова може вестись точно не про військові частини та з’єднання ЗС України, які вже зараз діють на 2500 км фронту від Херсона до Ковеля.
Підготовка наступальної кампанії вимагає створення одного або декількох оперативних (оперативно-стратегічних) угруповань в складі від десяти до двадцяти загальновійськових бригад - в залежності від замислу і амбіцій українського командування. В обстановці, що складається, зазначене може бути зроблене виключно шляхом заміни основних зразків озброєння вже існуючих бригад на сучасні, які надаються партнерами України. Окремо слід виділяти необхідність отримання від партнерів додаткової кількості ракет і боєприпасів, артилерійських систем, ракетних комплексів, засобів РЕБ тощо. Все це потребуватиме консолідації зусиль всіх країн-партнерів України, тривалого часу і значних грошових видатків.
Власне кажучи, все перелічене вище прямо залежить від наявних ресурсів та лише від них. І якщо з чисельністю персоналу ситуація, ймовірно, буде виглядати достатньо непогано для ЗС України, то стосовно важкого озброєння і боєприпасів такого сказати ніяк не можна.
Однак навіть після втрати Криму Росія може перебазувати Чорноморський флот до військово-морської бази Новоросійськ на східному узбережжі Чорного моря. Звідти Росія продовжить ракетні удари.
Ще однією проблемою ЗСУ генерали називають недостатню кількість далекобійної артилерії:
- Якщо для ЗС РФ гранична дальність засобів ураження становить до 2000 км з урахуванням дальності польоту крилатих ракет повітряного базування, то для ЗС України вона фактично обмежена 100 км дальністю польоту ракет і глибини розташування стартових позицій застарілих ОТРК. Таким чином, з початку широкомасштабної агресії засоби ураження Збройних Сил України мають досяжність майже в 20 разів меншу, ніж має противник.
У перекладі на мову військової практики це означає, що ЗС України, в кращому випадку, можуть завдавати удари застарілими засобами ураження лише на глибину оперативного тилу противника. В той час як противник здатний безкарно завдавати точкових ударів по цілях на всю глибину території країни.
Однак виплавити це може постачання далекобійних ракет для HIMARS - MGM-140B ATACMS Block 1A.
