На цьогорічний День молоді міська влада вирішила повторитись — ще раз показати на відкритій великій сцені свого «фаворита» — оркестр «Бревіс» з програмою «Рок-легенди». Цікава та неординарна ідея виконання «хітів» рок— та поп-сцени симфонічним оркестром минулого року у мистецькому житті міста просто «вибухнула».
Але цілком могла б швидко «загнутися», якби на їхній великий виступ у театрі не потрапила головний гуманітарій міста Галина Кульчинська і не вийшла б з масою вражень. Лише особиста симпатія до творчості колективу дозволила йому не лише стати «Зіркою Рівного», а й отримати від влади допомогу та сприяння, найголовніше — фінансове. Міський голова називає оркестр «муніципальним», чиновники обіцяють знайти можливість ще більшого його фінансування. А керівник та автор ідеї проекту, диригент Геннадій Фіськов від цього сповнений оптимізму та бажання показати свою творчість в інших містах. — Зараз робимо нові речі, зокрема, перероблюємо «Du Hast» від «Rammstein». Ось я маю проблему — там мелодії майже немає, а щоб зробити пісню під оркестр, треба її чимось «нафарширувати». — А наскільки важко робити оркестрові версії відомих рок-композицій? — Деякі «хіти» вже звучали в оркестровому варіанті разом з оригінальним виконавцем, тому «знімати» з такої композиції набагато легше. Але не факт, що ця річ буде настільки ж вдалою у нашому варіанті. Для обробки композиції середньої складності я сиджу за комп’ютером щодня тижнів три. Найважче було обробляти «Enter Sandman» від «Metallica», над яким я працював майже півтора місяця. Часто доводиться щось додумувати, дописувати мелодію тощо. — Доводиться бути композитором? — Так, і це мені дається нелегко. У мене немає композиторських навичок і освіти. Пісня береться у голову, ходиш з нею по місту і думаєш: тут можна зіграти таким чином, а тут — отаким. Тобто найбільше часу у мене забирає написання композицій та організаційні питання. — Що кажуть музиканти: їм цікаво працювати у проекті? — Кажуть, що цікаво. Бо це щось інше, ніж звичайна робота. Я бачу їхню відповідальність за якість. Для них це також творчий проект. — Наскільки він реальний для гастрольної діяльності? — Це наша мета номер один. Оце я хочу насамперед — щоб уже нарешті кудись виїхати. Тим більше, вже були в Луцьку, де нас сприйняли «на ура», тому стосовно концерту восени ми можемо не переживати. Добре було б, якби вдалося показати наш проект у кількох інших областях. — Ці гастролі можуть бути прибутковими? — Я хочу, звісно, щоб концерти нам були вигідними фінансово. Але все залежить від переговорів. Нині ніхто з організаторів не дасть гарантований гонорар, тому оплата залежить від кількості глядачів. А це вже питання реклами. У будь-якому разі з оркестрантами потрібно розраховуватись, а як воно вийде з квитками — це вже лотерея. Ось коли вже поїдемо в Польщу, на що я дуже розраховую, там поставимо чіткі умови. Польські організатори бачили наше промо-відео, відгукувалися схвально. Але радили не поспішати до них їхати, а дочекатися, поки зможуть організувати все на належному рівні. Тому польські гастролі можуть бути вдалими. Власне, оркестр хоче їздити — тут навіть не так гроші важливі, як творча реалізація музикантів. — А загалом, наскільки оптимістично виглядає майбутнє «Бревіса» та проекту «Рок-легенди»? — У моїх очах — дуже оптимістично. У нас є готова програма, важливо лише правильно навчитись це все подавати. — А яка була б доля оркестру, якби ним рік тому не зацікавилась міська влада в особі Галини Кульчинської? — Ніяка! Оркестру вже б не існувало. Можливо, раз на рік могли б зібратися, але це був би вже розвалений колектив. Для плідної роботи потрібен постійний колектив, який розвивається. Місто дало нам робочі ставки в міському Палаці культури, але разом з тим обіцяють і надалі фінансувати. Щодо кількості грошей сказати не можу. — Тобто професійний оркестр без влади жити не зможе? — Наш оркестр — це така собі фірма, яка тільки починає розвиватися. Є офіс, є мінімальне обладнання. Але постійно потрібні інвестиції. І якщо немає спонсорських грошей, то тут сподівання лише на владу.
