Чи знаєте ви, що найбільше непокоїло нас усіх в останні роки? Тільки про гроші не треба. Їх завжди не вистачає. Я про високе, духовне, можна навіть сказати, патріотичне.
Минулого тижня на спекотному майдані поряд із приміщенням обласної влади мужньо впрівало кілька громадян цивільної зовнішності. Впрівали не просто так, а з гаслом. Гасло, спрямоване у північну далечінь колишнього єврейського цвинтаря, вимагало для нашої області української символіки. Як було не порадіти за цю групу мужніх людей! Не полінувалися у будній день покинути господарство десь у районі, приїхати до обласного центру і вимагати символіки. Добре, що вони не робили це у рідному селищі міського типу. Уявіть картину: порожній майдан з добре вичищеними слідами пам’ятника Леніну, на якій група людей зненацька вимагає символіки. Ви десь таке бачили? Отож. Повернімось назад і знову звернемось до активістів, які вказали нам на неприпустиму помилку в нашій спільній біографії. Як ми могли всі ці роки спокійно жити, працювати, відпочивати, всякими різними справами займатися без обласної української символіки? Особисто для себе я виправдання вже знайшов. Не я один був таким несвідомим. Вся наша патріотична громада на чолі з відомим провідником бабусь і хуліганів також цю справу пропустила повз себе. Чому вони не закликали нас до тої символіки раніше? Чим займалися довгі шістдесят п’ять років існування нашої області як адміністративної одиниці? Ми ж знаємо, що іще діди наші й прадіди, славні поліські козаки і козачки, тільки й мріяли все життя про те, щоб Указом Президії Верховної Вади УРСР від 1939 року була утворена Ровенська область, а гідні нащадки козацького роду вибороли за шістдесят п’ять років по тому в безстрашному стоянні біля адміністративної будівлі для цієї області справжній український герб. Не здивуюся, коли який-небудь патріотично налаштований науковець із тих, що байдикують по краєзнавчих музеях, знайде старовинний рукопис, в якому козацький отаман, перед тим як загинути під Берестечком, заповідав своїм прапрапрапрапрапраправнукам затвердити український герб для майбутньої області. Скажете, що все написане вище є маренням божевільного і глузуванням над справжніми проблемами, які непокоять нині народ? І будете неправі. Тому що це не я вимагав для області нового герба. Це народ вимагав. Який народ? Теж не до мене запитання. Йдіть з ним до обласного начальства, яке не знайшло собі іншого клопоту, ніж герби затверджувати. А що він вам заважає, той герб? Жили досі без герба? І далі жити будете. Тепер з гербом. Куди його причепити, запитаєте? А хоча б на стіну, де ваш начальник замість Кучми терміново Ющенка повісив, відбиваючи собі пальці від поспіху. Тепер нехай і герб обласний туди ж повісить. Пальці витерплять.
