Богдан Дронов з Дубенщини одягнув погони ще в 15-річному віці, у 21 рік став командиром роти, а напередодні свого 28-річчя — очолив окремий батальйон і отримав військове звання майора на передовій, у нескінченних запеклих боях. А трохи потому, перебуваючи на госпітальному ліжку, майор Богдан Дронов приймав від бойових побратимів вітання з нагоди присвоєння йому найвищого звання України…
Така вже доля у багатьох фронтовиків — представників молодого покоління сучасного українського офіцерського корпусу − стрімка кар’єра, високі державні нагороди, почесті. Але за всім цим — кочове життя протягом багатьох років, хронічна нестача часу на відпочинок, постійна відповідальність за підлеглих, озброєння та техніку, постійна робота над собою і над якостями підпорядкованого військового колективу, не кажучи вже про постійний ризик… Цю «зворотну сторону медалі» Богдан Миколайович знає пречудово, проте вважає її — особливостями обраного ним життєвого шляху.
Історію захисника розповідає Армія.інформ.
Богдан Дронов народився 14 квітня 1994 року в селі Верба Дубенського району Рівненщини, ще школярем обрав професію захисника Батьківщини, 2011 року закінчив Львівський державний ліцей з посиленою військово-фізичною підготовкою імені Героїв Крут.
Потому в стінах Національної академії Сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного здобув спеціальність офіцера піхоти, закінчивши навчання достроково, у лютому 2015 року, і відтоді пройшов свій бойовий шлях у різних славетних з’єднаннях ЗС України, у кожному з них залишивши добрий слід та щирих, справжніх бойових друзів: прийняв під командування механізований взвод 17-ї танкової Криворізької бригади імені Костянтина Пестушка; невдовзі у складі підрозділу був переведений до 54-ї механізованої бригади імені гетьмана Івана Мазепи, вже у жовтні того ж 2015-го очолив роту; 2016 року переведений до 10-ї гірсько-штурмової бригади, у лавах якої 2018-го призначений заступником командира окремого батальйону; 2020 року закінчив курси підвищення кваліфікації при Національному університеті оборони України імені Івана Черняховського.
Неодноразово виконував бойові завдання у районі Антитерористичної операції та операції Об’єднаних сил — брав участь у боях під Попасною, на Світлодарській дузі, в Авдіївці, Новотошківці, Широкиному, Зайцевому, Світличному. Був заохочений відомчими відзнаками Міністерства оборони України, серед яких, зокрема — нагрудний знак «Знак пошани» та нагорода, особливо вагома для офіцера — «Вогнепальна зброя».
У грудні 2021 року капітан Дронов прийняв справи та посаду командира 17-го окремого мотопіхотного батальйону 57-ї мотопіхотної бригади імені кошового отамана Костя Гордієнка. У новопризначеного 27-річного комбата було обмаль часу та можливостей для того, щоб познайомитися із особовим складом — проте, незважаючи на це та відносно молодий вік, Богдан Миколайович зумів завоювати довіру та повагу підлеглих. Це дуже знадобилося вже за два місяці, із початком повномасштабного вторгнення до України рашистських військ, коли підрозділи 17-го батальйону буквально з першого дня агресії завзято утримували рубежі оборони на Луганщині.
25 лютого завдяки вмілим та наполегливим діям комбата особовий склад однієї з рот зміг зупинити прорив противника, знищивши два ворожі танки та бойову машину піхоти. Того ж дня батальйон Богдана Дронова успішно виконав завдання з перегрупування та зайняття нових позицій, нічною контратакою прикривши фланг бригади.
Особливо запам’ятався офіцеру день 8 березня, коли ворожий танк влучив у будівлю, де було обладнано командно-спостережний пункт, на якому перебував комбат. Богдан Миколайович саме вийшов на вулицю, щоб зв’язатися із командуванням, забувши вдягнути захисний шолом. Помітивши це, один із підлеглих солдатів сходив до КСП і приніс командиру шолом — і саме в цей шолом уже за дві хвилини стався «прильот» одного із осколків танкового снаряду! Незважаючи на це, комбат спокійно продовжував керувати боєм, надихаючи особистим прикладом схвильованих, вражених побаченим військовослужбовців. Того ж дня комбат із невеликою групою підлеглих швидким маневром запобіг раптовій спробі прориву групи ворожої піхоти, підтриманої бронетехнікою та вогнем артилерії. У результаті майже 12-годинного бою противник зазнав значних втрат у живій силі та техніці, був зупинений і змушений був відступити.
За кілька діб повторну атаку на тій же ділянці також було відбито. 18 березня рашистські окупанти знов пішли на штурм — під прикриттям артилерії, двома групами, одній з яких вдалося просунутися вперед і спробувати закріпитися на українських позиціях. Але завдяки мужності, самовідданості, професійним та скоординованим діям командира батальйону, який, перебуваючи на спостережному посту, особисто керував боєм та корегував вогонь підрозділів батальйону та артилерії, внаслідок чого було знищено близько 40 ворогів (зокрема, за даними радіоперехоплення — командира роти противника), захоплено значні трофеї: 20 протитанкових гранатометів, 7 реактивних піхотних вогнеметів, 5 кулеметів ПК, 30 автоматів АКМ, 8 приладів нічного бачення, боєприпаси.
Ще за п’ять діб ворог силами батальйонної тактичної групи перейшов у наступ одразу на трьох напрямках. Під час 5-годинного бою противник був зупинений, але близько двом мотострілецьким взводам ворога з танком, використовуючи складки місцевості, вдалося вклинитися в оборону 17-го батальйону на глибину до півтора кілометра та зайняти рубіж в лісосмузі. Подальше просування противника було зупинено, решту атак на інших напрямках — відбито, проте комбат Дронов залишався занепокоєним: аналізуючи ситуацію, він дійшов висновку про можливість накопичення ворогом сил на ділянці вклинення, що загрожувало його подальшим просуванням і навіть оточенням підрозділів батальйону.
У стислий термін Богдан Миколайович розробив план контратаки, спрямованої на відновлення лінії оборони, виявивши неабияку мудрість, хитрість та застосувавши усі свої знання та навички — ним було розроблено п’ять варіантів дій із урахуванням мінімальних ризиків та втрат, проведено розвідку із застосуванням безпілотного літального апарату та малогабаритних дронів. Близько п’ятої ранку операція почалася: на першому етапі було подавлено ворожу артилерію, на другому — проведено мінометний обстріл противника, що вклинився, а сформований комбатом зведений підрозділ контратакував із трьох напрямків, внаслідок чого було знищено дві ворожі БМП та чимало живої сили. Окупанти спробували надіслати на допомогу своєму «клину» резерв, але цей маневр було вчасно виявлено, за рішенням комбата за допомогою БПЛА та корегувальника просування резерву вдалося зупинити вогнем артилерії. Не дочекавшись підмоги, залишки контратакованого ворогу вдалися до панічної втечі, й українські воїни під час переслідування завдали їм значних втрат…
Варто зазначити, що колеги-офіцери не випадково дружньо жартують про прізвище Богдана Дронова — він справді є щирим прихильником «безпілотників» і охоче застосовував у боях дрони, надані волонтерами благодійного фонду «Повернись живим», та підготовлені для них «екіпажі» (поки що — позаштатні, але офіцер впевнений, що колись відповідні посади і техніка з’являться у штатах кожного батальйону).
Протягом квітня ворог неодноразово вчиняв спроби штурму позиції 17-го батальйону, проте не досягнув жодного успіху —давалися взнаки постійне ведення розвідки, ретельний прорахунок командуванням можливих дій противника, завчасна підготовка вигідних позицій, раціональний розподіл особового складу та озброєння, і знов-таки — застосування БПЛА. В одному з боїв майор Дронов був змушений залишити КСП і не лише керувати боєм, а й особисто корегувати вогонь 82-мм міномета, яким було знищено БМП противника та близько 15 окупантів, а потому — ще й групу корегувальників ворожої артилерії, внаслідок чого припинилися і артобстріл, і наступ противника…
Наведу рядки з нагородного листа Богдана Миколайовича: «Незважаючи на загрозу власному життю та здоров’ю, відсутність часу для відпочинку, неодноразово виявляв мужність, хоробрість, впевненість, незламність, рішучість, стійкість, хитрість та відповідальне ставлення до своїх підлеглих, які поважають його як авторитета та лідера, командира, з яким не лячно йти в бій, командира, який завжди переймається проблемними питаннями, у будь-який час доби керує боєм, який особисто готує та перевіряє особовий склад перед боєм…».
За особисту мужність, виявлену в захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, самовіддане служінням Українському народу Указом Президента України № 294/2022 від 3 травня 2022 року майору Дронову Богдану Миколайовичу присвоєно звання Герой України з врученням ордена «Золота Зірка».
Нині Богдан Миколайович проходить лікування, долаючи наслідки тяжкої травми, зазнаної під час бойових дій.
