В Україні, як і в решті демократичних держав, існує три незалежні гілки влади — законодавча, виконавча та судова, які забезпечують наше з вами процвітання. Судова гілка влади доводить свою незалежність майже щодня, законно скасовуючи те чи інше рішення.
В Україні, як і в решті демократичних держав, існує три незалежні гілки влади — законодавча, виконавча та судова, які забезпечують наше з вами процвітання. Судова гілка влади доводить свою незалежність майже щодня, законно скасовуючи те чи інше рішення. У Рівному судова влада тимчасово опинилася без голови — Микола Герасимчук подав заяву на звільнення, приєднавшись до числа тих суддів, які вирішили за краще звільнитися, аніж показати зароблене за попередні роки безкорисливого служіння закону. На звільнене місце голови міського суду було цими днями обрано Петра Денисюка, який вже очолював цей суд раніше. Сотні, якщо не тисячі рівнян можуть особисто підтвердити принциповість і непідкупність, яка визначала роботу пана Денисюка упродовж майже трьох десятиліть. Тепер він знову на вершині судової гілки влади у Рівному.
Петра Денисюка називають скандальним, одіозним і ще багатьма не дуже приємними словами, якими, втім, можна позначити чи не усіх суддів, що вже кілька десятиліть залишаються на своїх посадах. Денисюк у Рівненському міському суді пропрацював 27 років, з яких 18 — головою суду. З посади голови пішов у 2009 році після скандалу. Останні сім років він був звичайним суддею. Окрім нього, понад 20 років суддівського стажу в міському суді мали тільки Микола Герасимчук та Ніна Музичук, які нещодавно пішли у відставку за вислугою років. Пан Денисюк скористатися такою можливістю не захотів. Минулої п'ятниці міські судді мали обрати нового голову. У малій судовій залі суддів було менше, аніж «громадських активістів». Останні заявили, що обрати головою суду Петра Денисюка не дозволять. Зокрема, Людмила Голубінська із «громадського об'єднання з боротьби з організованою злочинністю та корупцією у Рівненській області» заявила, що Денисюк свого часу потрапив у ДТП і намагався приховати, хто він, вказавши, що безробітний. Додала, що має докази його підприємницької діяльності (мати свій бізнес суддям забороняє закон), звинувативши суддю у відгодівлі свиней, згадала про справу, яка дійшла аж до Європейського суду з прав людини, що зобов'язав Україну сплатити кілька тисяч євро позивачу. Голубінська заявила, що суддя, який потрапив у європейський скандал, очолювати суд не має права. Також виступила Любов Українчук, представниця «громадської ради при ОДА», заявивши, що «така людина, як Денисюк, бути головою суду не може». Саме з її ініціативи присутні у залі активісти (а серед них були і молодики у камуфляжі, які прийшли разом з чоловіком пані Українчук Давидом Ніколаєвим) поїхали перекривати трасу Київ-Чоп, заявивши після 45 хвилин ходіння пішохідним переходом, що акція була попереджувальною і якщо Петро Денисюк залишиться на посаді, поїдуть до Києва і вимагатимуть відставки всіх рівненських суддів. Однак попри крики у залі, 12 суддів з 23, які ще залишились у міському суді, поставили позначку «за» навпроти імені Петра Денисюка, 11 були проти. Сам Петро Денисюк теж голосував, тож цілком імовірно, його голос і був вирішальним. У переддень голосування була інформація, що на посаду голови міського суду нібито претендує суддя Олександр Тимощук, також відомий кількома гучними скандалами. Проте кандидатура Петра Денисюка залишилась єдиною, більше охочих не було. Може статися так, що невдовзі головувати у міському суді не буде над ким. Заяви на відставку написали ще сім суддів, які хоч і не мають 20 років суддівського стажу, але до 30 вересня могли скористатися можливістю дострокового виходу на пенсію — Юрій Куцоконь, Ігор Ковальов, Оксана Панас, Микола Бердій, Сергій Наумов, Євгеній Сидорук та Володимир Доля. Плюс у двох суддів закінчуються терміни їхніх п'ятирічних повноважень. Петро Денисюк, голова Рівненського міського суду: — Судді Рівненського міського суду — відповідальні, незалежні, кожен знає собі ціну і знає, з ким хоче працювати. Мені запропонували очолити суд, і я не мав морального права відмовитися. Після зборів порозумівся з усіма суддями, отже, атмосфера у суді здорова. Я не передбачав, що під час голосування один голос буде вирішальним. Впевнений, що колектив спрацюється. Якщо вважатиме, що вибір неправильний, завтра може зібрати збори і достроково звільнити мене з посади голови. Це не так, як було колись, що голів суду призначав президент, Вища рада юстиції чи Рада суддів. Якби стара система була збережена, я б не погодився знову бути головою суду, бо вважаю, що неправильно, коли на таку посаду призначають, а не обирають. А у відставку не пішов, бо вважаю, що зараз це не на часі. Я присвятив своє життя суддівській роботі і покидати її, коли так мало суддів, не можу. 23 судді у міському суді і так замало, а коли стане набагато менше, розгляди справ затягуватимуться на роки. У посаді голови суду нині нема нічого доброго. В обов'язках — лише інформаційне і технічне забезпечення роботи суду. Коли я вперше став головою, у міському суді було шість кабінетів і поламана підлога, я зміг розширити приміщення, покращити умови роботи. Тепер добиватимуся додаткового фінансування і приміщення Апеляційного суду, коли той переїде на вулицю Драгоманова, бо нині на Шкільній міському суду тісно. 27 років був суддею, 18 — головою суду і жодних претензій до мене не було, окрім того, що мене намагалися усунути з посади за часів Януковича Кармазін, Лукаш та Карпачова. Тоді, у 2009-му, я сам звільнився. Людмила Голубінська теж брала участь у кампанії проти мене. І продовжує нині. Закрадається підозра, що це не активісти, а аферисти. Те, що вона говорить, не відповідає дійсності. Я стільки разів проходив різні перевірки, що, мабуть, один Бог мене тільки ще не перевіряв. Жодних порушень у моїй роботі не знаходили. ДТП, про яке згадує Голубінська, було не з моєї вини. В автомобіль, яким керував, в'їхало інше авто, коли я був у відпустці. Я тоді навіть відмовився брати гроші з водія за пошкоджене авто, бо він — багатодітний батько. Підприємства у мене також ніякого нема, прокуратура перевіряла цю скаргу і закрила справу, бо вказане у скарзі не відповідає дійсності. А щодо європейської справи, то факти, знову ж таки, перекручені. Справді, я розглядав позов Володимира Олинця проти збанкрутілого банку, який не повернув йому вкладень. Під час розгляду цього позову, який був цивільним, я побачив у справі ознаки кримінального злочину і направив матеріали у прокуратуру. Остання розслідування затягнула, саме через це пан Олинець звернувся до Європейського суду, претензій до міського суду і до мене, як судді, у нього не було. Олександр Тимощук, суддя Рівненського міського суду: — Я не претендував на посаду голови міського суду. Це неприємні, брехливі плітки. Не знаю, хто і навіщо їх поширив. Микола Герасимчук, колишній голова Рівненського міського суду: — Голова міського суду — як капітан футбольної команди на полі. Тільки назва. У мене було 23,5 року суддівського стажу, я вже не першої молодості, а держава запропонувала досить непогане грошове утримання. Сенсу залишатися на посаді не було. А суддів справді бракує. Цивільні справи, які мали б розглядати за місяць-два, розтягуються на місяці, бо судді не справляються з навантаженням.
