Медичний журнал Clinical Infectious Diseases опублікував статтю, в якій доводиться, що класик світової літератури Вільям Шекспір, імовірно, хворів на сифіліс. У дослідженні підкреслюється, що описи недуги, симптоми якої ідентичні симптомам цього венеричного захворювання, у великій кількості зустрічаються в п’єсах і сонетах Великого Барда.
Медичний журнал Clinical Infectious Diseases опублікував статтю, в якій доводиться, що класик світової літератури Вільям Шекспір, імовірно, хворів на сифіліс. У дослідженні підкреслюється, що описи недуги, симптоми якої ідентичні симптомам цього венеричного захворювання, у великій кількості зустрічаються в п’єсах і сонетах Великого Барда. Причому Шекспір демонструє чудове знайомство з предметом, наводячи багато деталей, наприклад про методи лікування, які застосовувалися тоді. Сонет 153 описує таку ситуацію: «німфа, пустотлива богиня, Раптом занурила смолоскип фатальний У холодний струмок, що біг долиною. Від цього священного вогню Ключ набув цілющого жару навіки. І тягнуться до нього день у день Убогі, хворі, каліки». Передбачається, що Шекспір описує тут гарячі ванни, з допомогою яких намагалися полегшити страждання хворих на сифіліс. Відомо, що Шекспір не був лікарем, отже, настільки детальні знання прославлений актор і письменник, скоріше за все, придбав на власному гіркому досвіді. Автор дослідження Джон Росс, працівник бостонського дослідницького центру Caritas St. Elizabeth’s Medical Center також вважає, що досить рання смерть Шекспіра та його вкрай замкнутий спосіб життя в давнину були пов’язані саме з сифілісом, точніше з лікуванням, яке тоді застосовувалося. Зокрема, це захворювання прийнято було лікувати з допомогою препаратів миш’яку — лікування справляло на організм хворого мало не більший руйнівний вплив, ніж сам сифіліс. В епоху Шекспіра сифіліс був вкрай поширений у Європі, на нього хворіли і багато коронованих осіб.
