Цими днями серед багатьох гучних презентацій та святкувань відбулась на перший погляд незначна за своїми масштабами подія — прем’єра студентської дипломної вистави «Гість» за п’єсою сучасного драматурга Ірини Міхейчевої.
П’єса порушує тему стосунків батьків та дітей, зокрема, стосунків матері та її дорослого сина, який виріс без материнської ласки, у притулку. Автор безжально відкриває глядачеві рани чужої душі, чужий біль, який резонансом відгукується у кожного, хто дивиться на цей дивний двобій: гру в правду — неправду, віриш — не віриш. На малій сцені Рівенського обласного академічного музично-драматичного театру впродовж чотирьох вечорів розігрувалась проста і страшна трагедія маленької людини, яка, ставши дорослою, не може простити власній матері її зради. Ця прем’єра — перша випускна дипломна вистава акторського курсу кафедри театральної режисури Інституту мистецтв Рівенського державного гуманітарного університету. На цьому курсі навчалося два актори драматичного театру — І.Данілін з Чернівців та О.Демчунь з Рівного. Художній керівник курсу та постановник вистави — народний артист України, визнаний майстер сцени Володимир Сніжний, співпостановник вистави та художник-сценограф — завідувач кафедри театральної режисури Володимир Богатирьов. Вистава «Гість» стала завершальною підсумковою творчою роботою двох талановитих студентів, яку разом з громадськістю міста побачила і Державна кваліфікаційна комісія. Постановка цієї вистави стала можливою завдяки допомозі та сприянню дирекції Рівенського обласного академічного театру, особисто Володимира Петріва, технічних служб та цехів театру, Рівенського обласного театру ляльок та Християнської театральної студії «Сонях». Вистава пройшла, на малій та великій сценах ідуть репетиції інших вистав, державний іспит з майстерності актора складено на «відмінно», актори можуть повертатися до рідних домівок, отримавши диплом про закінчення університету. Молоді актори Іван Данілін та Олеся Демчунь повертаються до творчої роботи у свої рідні театри, але ця вистава назавжди залишиться в їхній пам’яті, як остання студентська вистава. А іспит на майстерність на кожній виставі буде приймати вимогливий глядач.
