Минулого місяця апеляційний суд Рівенської області розглядав скаргу 39-річного Євгена Остапенка, більш відомого під прізвиськом Гітлер.
Подейкують, що Євген отримав прізвисько Гітлер ще тоді, коли вперше потрапив у зону, мовляв, за шокуючу навіть ув’язнених жорстокість, з якою розправлявся із всіма, хто йому чимось не вгодив. Інші казали, що прізвисько обрав таке тому, що тримав своїх папуг, які вміли говорити лише дві фрази »Хайль, Гітлер!» та «Гітлер хороший». Як стверджували члени інших організованих злочинних угруповань, Євген не був фізично сильним, проте чудово розбирався у психології і вмів переконати людину, що треба зробити саме те, що він забажає. Він вмів знаходити спільну мову із всіма кримінальними угрупованнями. Після першої «відсидки» у зоні він у рідне Запоріжжя не повернувся, а з’явився у Рівному. Одружився із вдовою кримінального авторитета на прізвисько Тернопільський, якого напередодні застрелили, як де хто стверджував, за спробу піднятись на вищий щабель кримінальної ієрархії. Євген любив дорого та модно одягатись і багатьом видавався вихованим та інтелігентним чоловіком, хоча насправді мав лише 10 класів освіти і ніколи й ніде не працював, бо на волі бував недовго: лише на лаві підсудних у Запоріжжі він побував аж тричі — у 1990, 1993 та 1997 роках. У його досьє оперативники написали: «вид діяльності: вимагання крупних сум грошей у підприємців, вибивання боргів, контроль над кількома продринками». І хоча тодішній начальник карного розшуку Рівного Ігор Запорожченко заявляв журналістам, що Гітлера «авторитетом» не вважає, проте його колеги з МВС України думали інакше. Вони називали Гітлера «авторитетом» нашого регіону, і стверджували, що більшість кримінальних структур області спеціалізувались на банальному вимаганні та вибиванні боргів. Окрім Гітлера, серед найвідоміших назвали угруповання Кузі та Войтика. «Кар’єра» Гітлера у Рівному не склалась, «розгорнутись» тут йому так і не вдалося, проте у 1996 році на нього у місті було вчинено замах. Гітлер вийшов в обідню пору з дому і мало не втратив життя. Він мешкав у будинку на вулиці Панфіловців, який належав покійному Тернопільському. Хтось підклав вибуховий пристрій невідомого походження, імовірно, керований по радіо. Міліція заявила, що якби Гітлера хотіли вбити, то вбили б, а такої мети ніхто, вочевидь, не ставив, а планували або настрахати, або попередити «конкурента». Євген отримав поранення у плече. Міліція зловмисників так і не знайшла. Весною 1998 року стосовно Гітлера порушили кримінальну справу працівники управління боротьби з організованою злочинністю. Депутат облради Олександр Козак написав заяву в міліцію про те, що Гітлер та його «подільники» на прізвиська Циганський Барон та Чорний його побили, вимагаючи гроші за надання «даху» ринку «Козацький». Злочинці хотіли небагато — щоб Козак щодня збирав з торговців по 20 копійок, а ліпше — по 50, а наприкінці місяця платив їм за надання «даху» від… вимагачів. Напередодні Різдва 1998 року увечері Гітлер, Чорний та ще двоє молодиків приїхали на ринок «Козацький», що у Дубні, зайшли в кабінет до Козака та «запросили» його поїхати з ними до Барона, щоб обумовити «подробиці співпраці». Розмова відбувалась у літній кухні Барона. Його дружина, побачивши гурт, миттю звільнила їм територію для «розборок». Злочинців цікавило, чому й до кого їздив напередодні пан депутат у Київ, у кого просив захисту. Коли той відмовився відповідати на запитання, Гітлер вдарив його ногою в груди, а Чорний став погрожувати кухонним ножем, сказав, що відріже вуха. Вуха йому не відрізали, а ось носа пошкодили. Експерти визнали, що злочинці завдали жертві легких тілесних ушкоджень з короткочасним розладом здоров’я. Євген опісля стверджуватиме, що пан Олександр ще у 1997 році приїздив до нього додому, щоб попростити захисту від колишніх кредиторів. Гітлер з ними зустрічався і, нібито, все владнав, а той так йому «віддячив». Та оперативники назвали це вигадкою Євгена. Барона і Чорного правоохоронцям вдалося затримати, перший отримав 5 років позбавлення волі, другий — 11 (і досі перебуває у колонії), а Гітлер щез і заховався у Молдові. Та за кілька місяців потрапив у руки тамтешніх поліцаїв за спробу викрасти авто і застосування вогнепальної зброї. У жовтні 1999 року він був засуджений до 11 років позбавлення волі. Фортуна знову криво посміхнулася Євгену — його в сусідній державі врятувала амністія, приурочена до п’ятих роковин прийняття Конституції Молдови, і рік йому «скостили», зменшивши покарання до 10 років, але пізніше Гітлера передали українським правоохоронцям. Так він знову опинився у нашій області, щоб відповісти за злочин, скоєний тут. — У грудні минулого року Євгена Остапенка визнано винним у скоєнні вимагання, поєднаного з насильством, небезпечним для здоров’я, і засуджено до 8 років позбавлення волі. На підставі статті 70 Кримінального кодексу України призначення покарання за сукупністю злочинів, шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, за вироком суду Кишинева від 27 жовтня 1999 року Остапенку призначено остаточну міру покарання 10 років із конфіскацією усього майна, яке належить йому на праві власності, — розповів кореспонденту «РВ» Віктор Міроненко з прокуратури Рівенської області, який був державним обвинувачем на цьому судовому процесі. Гітлер, якого захищав колишній начальник одного з відділів міліції області, а нині — відомий адвокат, вирок оскаржив в апеляційний суд Рівенської області. Нещодавно скаргу було розглянуто. — Апеляційна інстанція залишила вирок Дубенського суду без змін, — повідомив Віктор Міроненко. Євген має ще шанс упродовж півроку звернутись до Верховного суду України, щоб знову поскаржитись.
