Народні депутати знову підняли бурю навколо популярної теми — генно-модифіковані організми, «реанімація» якої сьогодні мотивована більше бажанням «сколихнути» населення і заробити політичні бали, ніж реальною заклопотаністю чи бажанням навести, врешті-решт, порядок у цій сфері.
Щодо ГМО в Україні склалася парадоксальна ситуація. Всі знають про те, що в нашій країні вирощують ГМО-культури, відкрито про це заявляли неодноразово, але, водночас, офіційно їх в Україні немає. Уряд ввів ряд норм про необхідність вказувати на упаковці наявність ГМО в продуктах, але виробники цього не роблять. Поодинокі випадки з написами «не містить ГМО» більше для піару — дивіться, які ми правильні. Тому сподівання споживачів мати нарешті правдиву інформацію про вміст ГМО поки не здійснилися.
Закон про ГМО, яких «нема» Напевно, і не буде, оскільки Україну пропонують оголосити територією, вільною від ГМО. Відповідний законопроект (№5286-1) депутата Володимира Даниленка (КПУ) 3 листопада цього року зареєстровано у парламенті. В документі пропонується заборонити на території України діяльність, пов`язану зі створенням, випробуванням і впровадженням ГМО в обіг; виготовленням, продажем та імпортом ГМО і продуктів харчування, виготовлених з ГМО, або що містять їх у своєму складі. Виняток хочуть зробити тільки для наукових цілей спеціальним державним установам, уповноваженим Кабміном або центральним органом виконавчої влади з питань освіти та науки. Мета, як завжди, благородна — «захист населення держави від шкідливих для здоров`я харчових продуктів і створення умов для формування здорового покоління». Але це все в майбутньому, а зараз поговоримо про реалії. За оцінками експертів, в Україні близько 50% сої — ГМО-продукт, кукурудзи — до 20%. Інші культури також підозрювали «в зв`язках» з ГМО. «Причому всі ці культури вирощують таким чином, що жоден сорт офіційно не зареєстрований. Виглядає, ніби Україна ГМО не вирощує», — пояснив керівник групи експертів асоціації «Український клуб аграрного бізнесу» Володимир Лапа. Враховуючи практично повне невиконання норм і законів щодо ГМО, доцільність ухвалення ще одного документа викликає великий сумнів. Скоріше за все, якщо законопроект і пройде, то він припадатиме пилом на полицях законотворчості, а про виконання навіть не йдеться. Експерти схильні вважати його черговою передвиборчою декларацією. При всій сірості ситуації є все ж таки цікавий момент. Деякі українські сільськогосподарські компанії, які відчувають велику «любов» до ГМО, угледіли в даному законопроекті лобіювання інтересів виробників мінеральних добрив. Але якщо врахувати, що на сьогодні в Україні споживання мінеральних добрив в 2-3 рази нижче, ніж воно було за часів Союзу і ніж зараз є в більшості розвинених країн, то очевидно, що резерв для зростання ринку великий, незалежно від того, в країні вирощуватимуть ГМО чи ні. Актуальне скоріше інше питання — чи зможуть аграрії купити ці добрива.
Не такий страшний чорт, як його малюють Сказати, що ГМО є втіленням вселенського зла, не можна. «З погляду виробництва ці культури привабливіші, бо вимагають меншої кількості технологічних операцій, посіви простіше обробляти і, звичайно, це впливає на конкурентноспроможність. Як правило, до ГМО мають відношення кормові і технічні культури. Продовольчі ГМО-культури не вирощуються. Пшениця тільки з дослідницькою метою, але в промислових масштабах її практично в жодній країні не вирощують», — розповів В.Лапа, додавши, що дуже багато країн роблять ставку на ГМО, не тільки США, але й Бразилія, Аргентина, Китай, Індія. Європа пішла іншим шляхом, там дуже обережна політика. «Перереєстрація кожного сорту та гібрида дуже складна, і навіть якщо Єврокомісія дозволяє вирощувати або імпортувати ГМО, то країни-члени можуть від цього відмовитися. Але Єврокомісія платить фермерам 45 млрд. євро на рік і таким чином компенсує меншу ефективність виробництва», — підкреслив В.Лапа. Ринки збуту є для всіх видів продукції. «Є ринки, які вимагають продукції без ГМО, проводять тендери, умовами яких саме цього вимагають, але більшість країн нормально сприймають ГМО. Не можна сказати, що ми вирощуватимемо не ГМО, доведемо всьому світу, що Україна — зона, чиста від ГМО, і тому отримаємо велику надбавку в ціні. Адже для більшості держав, куди Україна імпортує свою продукцію, все одно — є в ній ГМО чи ні», — констатував експерт. Навіть при існуючій законодавчій базі держава може контролювати вирощування і ввезення таких культур і продукції, було б бажання. «Але легше проконтролювати внутрішнє виробництво, ніж продукцію, яка приходить по імпорту. На митницю завезуть тестові зразки без ГМО, а потім буде партія ГМО-культур. У нас, на жаль, за багатьма питаннями намагаються дуже жорстко регулювати систему внутрішнього виробництва, а на те, що імпортується, закриваємо очі. Вже такі прецеденти є. Всі дають преференції вітчизняним виробникам, а ми навпаки. Свого легше бити», — підкреслює В.Лапа. Та все ж залишається головне питання — куди рухається Україна, як позиціонує себе в глобальному масштабі. Потрібно визначитися, бо найгірша позиція — її відсутність.
