Стосунки між тими, хто платить податки, і тими, хто їх збирає, не завжди відзначалися доброзичливістю і толерантністю. Але з прийняттям нового Податкового кодексу прийнято й нові правила гри, і на часі — вибудувати такі взаємини між платниками податків і фіскальними органами, коли б у виграші були всі: і держава в цілому, і кожний її громадянин зокрема. Про це розмова з головою ДПА в області Віктором Башуком.
— Східна притча розповідає про те, як один бай готував на своєму подвір’ї наваристий плов. Його бідний сусід вдихав аромат смачної страви, оскільки вже декілька днів нічого не їв. Помітивши це, багатій зажадав, аби той заплатив йому за таке задоволення, інакше потягне до суду. Свідком сусідського конфлікту став мудрий дервіш. Продзвенівши у складених долонях монетами біля вуха бая, він сказав, що той сповна отримав компенсацію за сусідову «провину». Іншими словами, плата за зроблене повинна бути адекватною витребуваному. — Здогадуюся, чому ви розповіли мені цю повчальну історію. Мовляв, чи не забагато часом хочуть податківці від «бідних» підприємців і чи не забирають у них останню сорочку, аби у будь-який спосіб зібрати податки? Навзаєм відповім так: ніхто б і ніколи не став різати курку, яка несе золоті яйця. Інакше кажучи, податківці чи не найбільше зацікавлені у тому, аби бізнес, як малий, так і великий, не тільки не занепадав, а й накопичував сили, щоб далі розвиватися і ще активніше наповнювати суспільну скарбницю. А ще додам: прийнятий Податковий кодекс не тільки впорядкував адміністрування податків, націливши платників на дисциплінованість, а й запропонував суттєве зменшення податкового тиску. Зокрема, вже у нинішньому році через скасування окремих видів податків платники, так би мовити, «заощадять» від сплати до державного та місцевих бюджетів загалом приблизно по 100 мільйонів гривень. І якщо цілком серйозно, то податківці і платники просто приречені бути партнерами і вибудовувати свої відносини обопільно корисно і в першу чергу для держави. На жаль, факти не завжди свідчать на користь цього, і поясню чому. Недобросовісні платники добре навчилися приховувати реально зароблене. А у нас не завжди є можливість здійснити всеосяжний контроль. Плюс до цього — недосконалість законів та інструкцій, що визначають механізм адміністрування податків, що провокує платників на порушення. І повірте, нам би хотілося знаходити їх якомога менше і якомога рідше вдаватися до штрафних санкцій. Але якщо ці прорахунки не випадкові, через незнання, а свідомі і розраховані на те, що перевіряючий не помітить, — тоді даруйте… Та медаль, як кажуть, має дві сторони: якщо платника перевіряти недостатньо і недостатньо штрафувати за порушення, у нього з’являється природне бажання «не платити взагалі». Якщо платника перевіряти «завзято» і штрафувати навіть за незначні порушення — у нього знову з’являється бажання «не платити взагалі». В обох випадках зазначене бажання згодом розширюється і міцніє, перетворюючись на своєрідну «звичку», норму «не платити». — І як же у такій ситуації віднайти «золоту середину»? — Усе починається з елементарної культури і громадянського сумління. Якщо кожний усвідомить, що податки — це не просто один із способів ділитися заробленим, а реальна основа існування держави, то й проблема із наповненням скарбниці цієї держави зникне сама по собі. Інше питання: розміри таких відрахувань. Приміром, є два однакових суб’єкти бізнесу: займаються спорідненим виробництвом, використовують найману працю і таке інше. Тільки один сплачує усі належні платежі, а інший мінімізує доходи, виплачує зарплату в конвертах. Потрібне у такому випадку втручання фіскальних органів? Однозначно, що так. Буду відвертим — наше законодавство, а особливо податкове, далеке від досконалості. Його подекуди двозначність у трактуванні одних і тих же положень дозволяє шахраям від бізнесу ховатися в «тіні» і чимдуж кричати про свавілля податківців. Але ж факти свідчать про інше. Лише торік в результаті контрольно-перевірочної роботи наших структурних підрозділів додатково до бюджетів усіх рівнів надійшло майже 117 мільйонів гривень. Але каральні методи — не панацея від недисциплінованості платників. Головне для нас, повторюся, налагодження партнерських відносин. Чомусь, коли говорять про податківців, посилаються на приклади, коли останні вдаються до штрафних санкцій. І рідко хто розповідає про те, як було повернуто надмірно сплачені податки, або про те, як хтось за порадою інспектора скористався податковим кредитом тощо. — Можливо, іміджу служби шкодять не зовсім законні, якщо не сказати злочинні, дії окремих працівників. — Кожного на детекторі брехні не перевіриш і кожному в душу не зазирнеш. Хоча до підбору кадрів підходимо дуже принципово. Сучасний податківець, на моє глибоке переконання, — це і економіст, і бухгалтер, і психолог, і педагог, якщо хочете. Адже головне — не стільки покарати порушника, скільки навчити його розуміти, що сплата податків — обов’язок кожного громадянина. А відповідно — і його право на отримання від держави соціальних гарантій, які і забезпечуються оцими самими податками. — Адміністрування податків нарешті чітко прописане у новому Податковому кодексі? Адже, погодьтеся, прозорі правила гри на користь і платникам, і податківцям. А це — найкоротший шлях до партнерських відносин. — Будь-який закон — це стратегічні напрямки. Тактика ж узгоджується безпосередньо на практичному застосуванні його положень. Отож Податковий кодекс чітко визначає перспективи адміністрування податків. І цілком закономірно, що і в процесі розробки цього документа, і зараз, коли з ним узгоджуються правила функціонування бізнесу, до нього вносилось і буде внесено ще чимало суттєвих доповнень. А за таких умов між податківцями і платниками барикад не повинно бути, бо і ті й інші разом вчаться жити в нових умовах. Не випадково з 1 січня по 30 червня 2011 року за порушення податкового законодавства передбачено штрафні санкції у розмірі не більше 1 гривні. Отже, Податковий кодекс розробляли в першу чергу для платників, аби максимально спростити процедуру сплати податків. А податківці — як лоцмани, котрі повинні допомогти їм чітко обирати курс на дотримання чинного законодавства. У цьому і полягає наше найголовніше завдання.
