Чорний трюфель — один з найдорожчих грибів у світі — знайшли нещодавно рівняни неподалік Рівного. За невеличку знахідку, розміром з горіх, могли виручити 500 євро. Проте вирішили все ж поласувати делікатесом, приготувавши з ним страву для всієї сім’ї.
— Чоловік — затятий грибник, тому нерідко виїздимо автомобілем на тихе полювання, — розповіла рівнянка Галина Чижевська. — Так було й цього разу. Збирали опеньки неподалік Козлина, що під Рівним. Чоловік побачив галявину, перериту дикими кабанами. Там і знайшов виритого гриба. Я б, скоріше за все, просто не звернула уваги на нього. Проте чоловік спілкується з лісівниками та мисливцями і запідозрив, що це саме той рідкісний дорогий трюфель. До того ж, як відомо, це улюблений делікатес диких свиней. Недарма вони рили на тій галявині, а нашу знахідку, можливо, просто не помітили і залишили.
За словами п. Галини, вони раділи більше тому, що набрали в той день піввідра опеньків та півбагажника маслюків, ніж чорному трюфелю. Згадали про нього аж після півночі, коли завершили чистити і консервувати гриби. Тоді почали шукати інформацію про цей гриб та його вигляд, кидали фото друзям-грибникам.
— Гриб мав грамів 70 — не більше, був розміром з добрий грецький горіх, — згадує рівнянка. — Ми спершу сумнівалися, чи це точно чорний трюфель, бо є ще дуже схожий на нього ризопогон — умовно їстівний гриб. Сумніви зникли, коли ми розрізали знахідку й уважно розгледіли мармуровий візерунок м’ясистої середини — явна ознака трюфеля.
За такий хоч і невеличкий гриб сім’я могла виручити 400-500 євро. Тим більше він лісовий, а не штучно вирощений. А ресторани, які спеціалізуються на високій кухні, купують саме штучно вирощені. Натомість лісовий цінується набагато вище.
— Ми вирішили його не продавати, а з’їсти, — розповіла п. Галина. — Подумали, що в житті нам більше може не пощастити натрапити на таку знахідку ще раз. За все життя його можна так і не спробувати.
За словами Галини Чижевської, частину гриба вона використала для приготування спеціальної олії з різних видів перцями, якою можна потім заправляти салати. Олія має настоюватися в темному місці близько місяця. Іншу частину — для приготування пасти, якою сім’я поласувала на вечерю.
— Можливо, ми просто невеликі знавці високої кухні, проте я б не сказала, що гриб був якимось особливим на смак, — зізнається рівнянка. — Дуже ароматним — так. Мав невеличку кислинку. Проте паста з білими грибами, як на мене, нічим не гірша.
Дарина Гузенкова.
