Гадаю, що ви вже знаєте про те, що раніше сонце світило краще, літо було теплішим, зима холоднішою, цукерки солодшими, горілка міцнішою і так далі? Якщо не знаєте, то вам про це під Новий рік нагадають ті, хто найстарший, якщо ви їх запросите за стіл і багато їм не наливатимете. Мені ж з кожним роком здається, що все навпаки. Що сьогодні все краще, ніж учора, а завтра все буде краще, ніж сьогодні. І дітям слід розповідати не про те, як було раніше добре, а про те, як все гарно тепер. Звісно, якщо ці діти вас слухатимуть. Вони ж не знають того, що знаєте ви, і не дізнаються про це ніколи, якщо самі цього всього не відчують.
Гадаю, що ви вже знаєте про те, що раніше сонце світило краще, літо було теплішим, зима холоднішою, цукерки солодшими, горілка міцнішою і так далі? Якщо не знаєте, то вам про це під Новий рік нагадають ті, хто найстарший, якщо ви їх запросите за стіл і багато їм не наливатимете. Мені ж з кожним роком здається, що все навпаки. Що сьогодні все краще, ніж учора, а завтра все буде краще, ніж сьогодні. І дітям слід розповідати не про те, як було раніше добре, а про те, як все гарно тепер. Звісно, якщо ці діти вас слухатимуть. Вони ж не знають того, що знаєте ви, і не дізнаються про це ніколи, якщо самі цього всього не відчують. Не існує, на жаль, чарівної машини часу, за допомогою якої можна повернутися в часи, що давно минули. Можна музику стару поставити, але ж її й так всюди крутять, навіть радіостанції й телеканали спеціально для цього завели. Можна кіно старе подивитися, але й від нього проходу немає: у маршрутках міжміських народ тисячний раз із задоволенням дивиться старі комедії, а від новорічних кінопригод лікаря Жені взагалі ніде не заховатися вже четвертий десяток років! Можна книжки старі давати дітям читати, але ж у книжках тих діти бачать зовсім не те, що бачили ми колись. Старі речі, що у шафі з тих часів завалялися, теж не переконують. А головне — часу на це все немає, бо ж постійно вибирати треба. Не лякайтесь, я не про вибори, ті що вільні й демократичні, яких у старі часи теж не було. Я про товари та харчі, яких тепер стільки, що голова обертом йде. Спробуй вибери саме те, що тобі треба! Є, щоправда, один спосіб: брати найдешевше. Вам не доводилось спостерігати сценку біля прилавка кондитерського відділу, коли покупець старанно примушує продавця зважити йому по двісті грамів різних цукерок? Найдешевших. Коли потрапляєш у чергу за таким покупцем, шкода не згаяного часу. Шкода дітей, яким ці солодощі купують. Бо ж сам покупець для себе вже все придбав. А цукерки не для себе бере — для дітей. Його самого у дитинстві отими дешевими цукерками пригощали, ось він раніше, ніж треба, на горілку і задивився. Добре задивився — на все життя. А цукерки… Побільше та подешевше. Як колись, тоді як цукерки були трохи інші. Таких тепер немає. Цитрусових нині на базарі теж скільки завгодно. І тобі апельсини, і лимони, і грейпфрути різнокольорові з усіх частин світу. Стоп! Що це отам знизу в коробці? Таке дрібне, чорно-сіро-жовте? Мандарини? А чому такі дешеві? Бо грузинські? Оце мені й треба! Саме оці грузинські мандаринки були чи не головним дитячим делікатесом багато років тому. Їхній незрівнянний запах міг у ті часи перебити всі інші запахи новорічного столу, на певний час відігнавши тяжкий дух майонезу та ковбаси і замінюючи його чимось невідомо-казковим. Отак ви тепер лежите, мандаринчики мого дитинства! Збоку лежите, не видно вас серед іспанських, колумбійських, африканських та інших мандаринів. Усі вони яскраві та великі, а ви, маленькі такі, частково оранжеві, частково зелені, частково сіро-чорні. Куплю півкіло. Недорого. Щоб показати усім під Новий рік, як добре стало нині жити. Може, ми їх і з’їмо. На третій день, коли все інше закінчиться. Коли розпочнеться новий рік, у якому все буде краще, ніж у нинішньому. Щось навіть буде дешевшим. Як грузинські мандарини.
