Останніх вихідних вирішив було вдень трохи поспати. Щойно заплющив очі як за вікном загуло. Цього разу це була не сирена повітряної тривоги, а газонокосарка, за допомогою якої оператор, вбраний за всіма вимогами техніки безпеки, косив траву, що дико розрослася довкіл. Заснути за таких умов виявилося неможливо, і я з сумом згадав далеке дитинство, коли так само засинав часом влітку посеред дня, набігавшись у футбол та накупавшись у чистій ще тоді басівкутській водоймі. Газонокосарок тоді точно ще не було й близько, це я пам’ятаю точно.
А якщо так, то куди дівалася трава, яка нині росте як скажена по всьому місту? Тоді я про це якось не задумувався і лише тепер збагнув, наскільки змінилося життя мого міста за останні пів століття. Згадав, що у кожному дворі тоді були сараї, де хтось складав непотрібні речі, а хтось тримав курей, гусей, кролів та іншу живність. Не думаю, що це тоді було аж настільки вигідно — м’ясо та яйця можна було купити на базарі чи в магазині, не маючи щоденного клопоту з доглядом за тими ж гусьми. Хоча скільки було того клопоту — ті гуси влітку харчувалися самі, вищипуючи все зелене довкіл до висоти у пів сантиметра. Тоді майже всюди, де росла трава, паслися гуси, і ми малі не мали проблем з місцем для гри у футбол, ще не знаючи, що саме така «гусяча» висота трави буде за кілька десятиліть запроваджена Міжнародною федерацією футболу для офіційних змагань. Були і незручності — гуси залишали у траві свій послід, до якого у процесі гри часто влучав наш гумовий м’яч. Тоді за неписаними правилами ми зупиняли гру, аби витерти той м’яч об траву… А там, куди гуси з різних причин не доходили, траву оперативно косили власники домашніх кролятників. Пригадую, як на мою пропозицію піти на стадіон, мій друг дитинства часом погоджувався лише за умови, що я допоможу йому наскубати трави для кролів, яких розводили в маленькому сарайчику його хазяйновиті батьки. Отаке було тоді життя. Тепер цього немає — замість кролів, гусей та курей у тих старих міських дворах стоять десятки пригнаних з-за кордону дешевих авто, а там, куди вони не змогли заїхати, росте дика трава і гудуть газонокосарки. Ну і у футбол у дворі діти вже давно не грають…