Вирішуючи в Луцьку разом з головою Адміністрації Президента України Віктором Медведчуком питання відзначення 60-х роковин українсько-польського конфлікту на Волині, Марек Сівець, голова Бюро національної безпеки Польщі, побував і в Острозькій академії — навчальному закладі, в якому ще в середньовічні часи викладали його відомі земляки.
Марек Сівець є головуючим польсько-української президентської комісії, яка надає консультації зі складних питань дипломатії. Стосовно відзначення річниці волинських подій він, звісно, відстоює поширену в Польщі думку, що ця трагедія не була спричинена поляками. — Ми прагнемо навіть з такого сумного досвіду винести якісь корисні надбання, — сказав пан Марек і водночас підкреслив: — Крайнощі завжди породжують крайнощі, які справді були під час другої світової. І недобре, коли власне свинство тлумачать свинством інших. Це стосується як українців, так і поляків. Хтось мусить покласти цьому край, і я — серед тих, хто прагне це зробити. Пан міністр прагнув довести, що оминути обговорення польсько-української теми, як і інших гострих тем міжнаціональних відносин, неможливо. «Демократія надає право людям говорити, — сказав він, — але ми не можемо дозволити вбивати». Таким чином, відзначення волинських подій Марек Сівець чітко розмежовує з сучасними польсько-українськими стосунками, які розвиваються по висхідній. Пан Сівець вважає, що Польщі було легше перебудуватись на ринкову економіку, адже вона раніше виборола незалежність, і тут ніколи не існувало настільки сильної радянської ментальності, як у радянських республіках: — У нас завжди були сильні релігійні засади, приватна власність на землю. А в Україні й нині важко знайти підприємців, які б ішли на ризик. Ми мали релігію, мали право приватної власності й контакти із Заходом. І коли ми отримали незалежність — ми були готові до цієї відповідальності й випробування. Проблема з Україною полягає в том, що тут радянська ментальність все ще існує. Важко знайти якогось незалежного підприємця, який би не боявся і був здатний піти на ризик, взяти кредит для розгортання економічної діяльності. В Україні люди звикли сподіватися на когось, хто б зорганізував їм життя, і вони просто неготові відповідати, будувати своє власне життя. Цей синдром — перша проблема, а друга — це відсутність людських контактів. Думаю, що і поляки, й українці потребують більше знань один про одного, про історію, проблеми, їм просто потрібен тісніший контакт. На зустрічі йшлося і про кілька тисяч українців, які працюють у Польщі нелегально. Вони є домогосподарками або різноробочими, і це, за словами пана Марека, «не викликає антагонізму в суспільстві — ні поляки, ні українці не жаліються один на одного. Двадцять років тому те ж відбувалося з поляками. Я сам працював нелегально в Швеції. Рік тому я розповів про це шведському королю. Моя перша зароблена тисяча доларів — це нелегальні гроші, зароблені у Швеції в 1974 році. Ми маємо дуже багато спільного, проте час усе змінює». Пан міністр повідомив, що українська спільнота в Польщі нині нараховує 200 тисяч осіб. Державою ухвалений закон, який гарантує підтримку культурній, видавничій та освітній діяльності нацменшин, хоча їх у Польщі небагато. Причиною цьому є знову таки історія — голокост, друга світова, комунізм. — На жаль, українці не звикли пишатися тим, що вони є українцями, — каже Марк Сівець, — вони приховували свою національну приналежність, і лише зараз, за останніх десять років, стали активними членами суспільства. З українцями я не бачу ніякої серйозної напруженої ситуації голова Асоціації українців Польщі, мій друг Мирон Кртичак, свого часу був задіяний у тому ж студентському русі, що і я, тільки він — у Гданську, а я — у Кракові. Про те, що він — українець, я дізнався, коли він уже став громадським діячем. Острог — двадцять п’яте місто України, з яким ознайомився Марек Сівець. У поїздці його супроводжували Надзвичайний і повноважний посол України в Польщі Олександр Никоненко та Надзвичайний і повноважний посол Республіки Польщі в Україні Марек Зюлковські. Голова Бюро національної безпеки Польщі отримав почесну нагороду університету — срібно-бурштинову відзнаку. Тема, з якої він розпочав спілкування зі студентами та викладачами, далеко не вичерпана — її обговорюватимуть в Острозькій академії на українсько-польському експертно-журналістському форумі «Події на Волині 1943-1944 рр. Як жити з цим тягарем».
