У наступні кілька тижнів усі ми почуємо багато нових пропозицій від кандидатів на посаду міського голови та міських депутатів. Впевнений, що жодна із них не стосуватиметься головної біди, або м’якше кажучи, проблеми, яка вже кілька десятиріч у місті не вирішується. Проблема ця — громадські вбиральні, яких у нас практично немає. Навіть на базарах, де переважна частина рівнян проводить більшу частину свого часу, «сходити», коли припече, практично немає куди. Навіть постанову якусь нещодавно з цього приводу прийняли.
У наступні кілька тижнів усі ми почуємо багато нових пропозицій від кандидатів на посаду міського голови та міських депутатів. Впевнений, що жодна із них не стосуватиметься головної біди, або м’якше кажучи, проблеми, яка вже кілька десятиріч у місті не вирішується. Проблема ця — громадські вбиральні, яких у нас практично немає. Навіть на базарах, де переважна частина рівнян проводить більшу частину свого часу, «сходити», коли припече, практично немає куди. Навіть постанову якусь нещодавно з цього приводу прийняли. Звісно, без реальних наслідків. Тож якби мені раптом спала на думку ідея висунутись у міські голови чи міські депутати, я б порадив звернутись до зарубіжного досвіду. Не європейського, де усе це на кожному кроці і в разі чого вам у будь-якому кафе, ресторані чи магазині люб’язно запропонують пройти у чистий та ароматний (у справжньому розумінні цього слова) туалет. До Європи ми тепер, як відомо, не прагнемо. Все більше на схід дивиться наше теперішнє керівництво. Що ж, можна й так. Бо ж на сході є не лише майже тотожна до нас Росія, а й інші великі країни. Та ж сама Індія, де проблему вбиралень традиційно вирішують досить оригінальним національним способом. Там у них прийнято після гостин запрошувати гостей на… город. Щоб вони залишили там усе, що у нас прийнято залишати у вбиральні. Добрива все ж таки, і досить корисні. Причому обставляється усе це найприємнішим чином: найбільш почесні гості йдуть на ту частину городу, де росте найцінніше, а менш почесні — в інші куточки. Таким чином індійці вирішують одразу кілька проблем, не порушуючи законів гостинності. І прибирати не треба, і рослинам на користь. Чому б тоді і нам біля численних забігайлівок не порозбивати городи, куди б ходили відвідувачі замість туалету? Звісно, що городи ці слід буде відповідним чином облаштувати, щоб не звиклі до такої гостинності відвідувачі почувалися попервах більш-менш комфортно. Тим більше, що перші кроки вже давно зроблено — на місці колишнього туалету в центральному кінотеатрі міста успішно працює ресторан. А поруч — ціла алея із квітами, куди щороку за рахунок бюджету завозять мінеральні добрива. Відправляли б туди гостей колишнього туалету — і усі були б задоволені. А коли б так зробили в усіх закладах громадського харчування та магазинах? Як би тоді розквітло наше рідне місто! Усюди були б зелені насадження із добре підживленими рослинами. Хоч квітами, хоч овочами, хоч вишеньками-черешеньками. На цьому дозволю собі припинити розвиток висловленої пропозиції. Решту можете продовжити самі відповідно до власної фантазії. А ідею про індійські вбиральні я безкоштовно дарую усім кандидатам на наступних виборах. Скажете, що не підтримають? А що, у кандидатів є інші, більш реальні варіанти?
