Учора почув новину про те, що Індія закупила у Франції велику партію військових літаків-винищувачів, заплативши за це купу мільярдів і вклавши ще одну купу тих самих мільярдів у будівництво на своїй території заводу для виготовлення тих літаків. Прикро стало, що закупила не у нас. Ми ж ніби «космічна держава», а про літаки годі й казати. Та щось не чути нічого про наші літаки. Хоча авіаційні заводи, на відміну від інших, досі не позакривали, і туди щодня ходять та їздять на роботу тисячі робітників та інженерів-конструкторів. У кількох оновлених до Євро-2012 аеропортах нових вітчизняних літаків щось не видно — усе боїнги всілякі, аербаси та ембраєри. Думав, може, щось секретне на тих авіазаводах випускають, військово-космічне, а потім кудись продають. Виявилося, що наш потужний авіапром перейшов на виробництво… писанок.
Учора почув новину про те, що Індія закупила у Франції велику партію військових літаків-винищувачів, заплативши за це купу мільярдів і вклавши ще одну купу тих самих мільярдів у будівництво на своїй території заводу для виготовлення тих літаків. Прикро стало, що закупила не у нас. Ми ж ніби «космічна держава», а про літаки годі й казати. Та щось не чути нічого про наші літаки. Хоча авіаційні заводи, на відміну від інших, досі не позакривали, і туди щодня ходять та їздять на роботу тисячі робітників та інженерів-конструкторів. У кількох оновлених до Євро-2012 аеропортах нових вітчизняних літаків щось не видно — усе боїнги всілякі, аербаси та ембраєри. Думав, може, щось секретне на тих авіазаводах випускають, військово-космічне, а потім кудись продають. Виявилося, що наш потужний авіапром перейшов на виробництво… писанок. Керівники нашого міста не дадуть збрехати. Вони особисто повідомили народу про те, що пристроїли ще трохи бюджетних грошей, замовивши на авіаційному заводі гігантське… яйце. Гордо так розповідали. Мовляв, це штучне яйце у два людських зрости заввишки виготовлене з допомогою ледь не космічних технологій. Потім пообіцяли цей витвір вітчизняного авіабудування до Пасхи належним чином розписати. Аби не відставати від інших міст, де теж займуться тим самим. Справді, чим ще у місті зайнятися, куди ще гроші витратити? Не вулиці ж від криги відчищати! Крига, як ми усі добре знаємо, рано чи пізно скресне сама. А от писанку велетенську за космічними технологіями розмалювати — зовсім інша справа. Та й заводу авіаційному робота буде, і грошей трохи перепаде. Писанка ж не літак — її випробовувати не треба, безпеку там гарантувати, надійність. Зробив те яйце, розписав і милуйся собі скільки завгодно, пишайся національними традиціями. Отака у нас буде суперміцна писанка, яка, за словами замовників із Рівного, не розбивається, не ржавіє, у вогні не горить і у воді не тоне. Що з нею робити після Пасхи? Пропоную цю писанку до нашого аеропорту завезти і встановити на тому місці, де колись був розклад авіарейсів. За рік ще одну, потім ще… І буде у нас найоригінальніший аеропорт у світі, звідки хоч і не можна нікуди полетіти, зате можна яйцями помилуватися. Помріяти про те, що колись і ми будемо виробляти літаки і літати на них. Національні орнаменти на тих яйцях цьому процесу, безперечно, допоможуть. Бо знавці кажуть, що у традиційному малюнку української писанки закладено наш національний генетичний код. Так що можна буде досхочу дивитися на ті яйця і гадати, коли ми нарешті полетимо і чи полетимо колись взагалі? Не знаю, який там генетичний код у індійців, але поки ми виробляємо на старих авіазаводах писанки, а потім їх розмальовуємо, вони будують нові заводи, аби робити там літаки і потім на них літати. І полетять, куди подінуться! Тому що в індійців, на відміну від нас, із яйцями все нормально.
