Один мільйон гривень заробила торік Рівенська торгово-промислова палата на довідках та юридичних консультаціях підприємствам, які співпрацюють із закордонними фірмами, на перекладах, присвоєнні ідентифікаційних кодів продукції, оцінці майна, проведенні експертиз та засвідченні сертифікатів.
— Усі підприємства області, які здійснюють експортно-імпортні операції, співпрацюють з нами, — каже президент Рівенської торгово-промислової палати Микола Ярощук. — При вивезенні продукції наша експертиза є обов’язковою, при ввезенні — ні, але одержувачі часто самі хочуть, щоб наші експерти оглянули закордонний продукт. Буває різне: не той сорт продукції, або брак, або недостача, — дурять наших недобросовісні партнери. Минулого року ми зафіксували недостачу 5,6 тонни дизельного пального, що надійшло підприємцю Малашинському, та недостачу 68 тонн пшениці з Казахстану, відправленої на адресу Сарненського комбінату хлібопродуктів. Держава до діяльності торгово-промислових палат ніби не повинна мати ніякого відношення, одначе п.Ярощук не приховує того, що тісно співпрацює з облдержадміністрацією і виконує її завдання з розвитку бізнесу в області. Відповідає взаємністю і палата. Торік вона сприяла індивідуальному відвідуванню «керівниками та провідними спеціалістами області» закордонних, переважно у Німеччині, виставок. Зрозуміло, що не задарма і не за особисті кошти цих керівників. Експозиції були різнопланові: сантехніки у Чехії, меблевої промисловості у Ганновері, дві міжнародні виставки у Німеччині — з каменеобробки та обладнання, що було у вжитку, семінар-практикум «Управління підприємством». І якщо у перегляді «беушного» обладнання можна запідозрити практичну користь — років з десять тому в такий спосіб придбали обладнання для меблевої фабрики у Дубні (зараз вона не працює), то «дієвий пошук ділових партнерів» на перегляді Познанського тижня моди і «Єврофото» у Лодзі керівниками та провідними спеціалістами збагнути непросто, а тут і палата чомусь не розголошує прізвищ відвідувачів. Їздити вони будуть і цього року, п.Ярощук обіцяє організувати своїми автобусами 5-6 поїздок на рік у Познань та ще у Німеччину, Угорщину, Швейцарію — дивитись на відремонтовану деревообробну та сільгосптехніку, яку віддають за третину вартості, аби лиш брали. Нам і до такого ще далеко, нового не куплять — дуже дорого. Хіба так, подивитись. Тим часом інвестиційна привабливість області, одне зі стратегічних завдань торгово-промислової палати, залишається чи не найнижчою в країні, незважаючи на потуги п.Ярощука. Заманити інвестора сюди можна хіба дешевими сировиною та робочою силою. Хоча п.Ярощук з цим не погоджується, мовляв, усе відносно, це для іноземців, може, наша робоча сила дешева.
