Інвестиційні проекти на 500 мільйонів доларів, що мають бути реалізовані у нашій області, нині «зависли» — через фактичне несприяння держави, яка лише декларує свою величезну зацікавленість у якомога більшому припливі іноземних інвестицій. Відкриваються все нові національні інвестиційні агенції, які демонструють готовність супроводжувати інвестора і вдень і вночі, аби лишень віз до нас свої гроші. Та інвестор, знаючи про нашу бюрократичну тяганину і повсякчасне виникнення «підводних каменів», що тягнуть додаткові гроші, раніше не поспішав, а тепер — і поготів. Ті ж із них, що вклали великі кошти в будівництво нових заводів у нашій області, змушені якось лавірувати, аби завершити розпочату справу.
Не буде крейди — не буде й цементу Саме бюрократичний камінь спотикання постає на перешкоді виробництву цементу на одному з найбільших його виробників у країні — компанії «Волинь-Цемент» у Здолбунові. Протягом трьох останніх років власник контрольного пакета акцій заводу — німецька компанія Dyckerhoff AG — вклала у модернізацію підприємства понад 700 мільйонів гривень, 146 мільйонів — лише за половину цього року. Підприємство переходить на нову технологію виробництва, модернізує печі, працює над новою упаковкою для захисту від підробок. Чимало коштів вкладено у будівництво нової електропідстанції. Загалом же комплексна програма модернізації виробництва обійдеться у 300 мільйонів євро. Протягом місяця підприємство повністю перейде від споживання газу на вугілля. — На Заході теж спалюють вугілля та альтернативне паливо, а не газ, оскільки він дуже дорогий, — розповідає генеральний директор компанії «Волинь-Цемент» Сергій Царук. — Ми переходимо поступово, щоб не було браку. Готові також і продукт переробки сміття спалювати, але спочатку детально все обговоримо, щоб це не було балачками, побачимо, яким вийде цей паливний брикет. Компанія-інвестор готова вкладати кошти у будівництво нової печі, аби наростити обсяги виробництва у півтора раза, та на заваді усім перспективним планам стало земельне питання. — Крейди на нашому родовищі вистачить на півтора-два роки роботи заводу, а без сировини робити нічого, — продовжив п.Царук. — Нам необхідно розширити межі діючого кар’єру на 39,6 га. У 2008 році Кабмін видав розпорядження, яким забороняє використовувати ділянки, розташовані у межах лісового фонду, навіть якщо є дозвіл на їхню розробку. У нашому випадку там і лісу нема, лише чагарники. Ми роками ведемо листування з цього приводу — і безрезультатно. Черговий лист, адресований прем’єр-міністру Миколі Азарову, п.Царук вручив особисто в руки голові облдержадміністрації Василеві Берташу, який відвідав у вівторок три інвестиційні об’єкти і вислухав про проблеми, що заважають реалізації проектів. Голова РОДА протягом останніх трьох місяців і сам разів п’ять звертався до п.Азарова з цих же питань, але вони залишаються невирішеними. — Це розпорядження було обумовлене нібито вирубкою лісів у Київській області, але при його підписанні не було враховано те, що територія нашої області, зокрема, майже на 40% вкрита лісами, а в північних районах — на 60%, — коментує начальник головного управління економіки облдержадміністрації Ігор Тимошенко. - Через це ми не можемо ні видобувати корисні копалини, ні будувати. Необхідно скасувати мораторій хоча б на ті ділянки, на які Мінприроди видало дозволи на розробку родовищ.
Замість заводу — чисте поле Торік біля с.Вільбівне Острозького району мав вирости завод з виробництва газобетонних блоків данської компанії H+H International A/S, переговори з якою тривали ще з 2007 року. Вартість проекту — 38 мільйонів євро. Але на липень цього року на місці заводу — чисте поле, оточене лісом. Голову облдержадміністрації зустріли столиком зі зразками блоків, які мали б виготовляти тут, але насправді виготовлені у Польщі на заводах цієї компанії. Газобетонні блоки — це будматеріал, який виготовляють із піску, вапна та цементу, така собі альтернатива цеглі й піноблоку. Родовище піску на 53 га, якого вистачить на 50 років роботи заводу, розташоване метрів за 500 від місця майбутнього заводу і також — у лісовому фонді. Після дворічної бюрократичної тяганини представник данської компанії, товариство «Х+Х Юей», 1 липня цього року одержав дозвіл на користування цим родовищем, але на заваді стоїть те ж саме розпорядження Кабміну. — Йдеться не про хижацьке вирубування лісу на ділянках родовищ корисних копалин, — каже Ігор Тимошенко. — Після використання родовища той, хто його розробляв, зобов’язаний рекультивувати територію і засадити лісом, і місцевий держлісгосп готовий це зробити. Однак поки не буде конкретного рішення щодо сировинної бази, компанія утримується називати дату початку будівництва заводу, можливо, кажуть, у 2011 році. Уже й обладнання готове, стоїть на складах у Німеччині, бо везти поки нікуди. «Вилізли» і непередбачувані витрати на 15 мільйонів гривень — до місця спорудження заводу для надійної його роботи треба тягнути від Острога 9 км газогону та 12 км ліній електропередач.
”Країна смаку» прийшла сама Нарікає на нашу державу і товариство «Країна смаку», засноване трьома братами Аббасовими, наближеними до посла Азербайджану в Україні. Вони вкладають 10 мільйонів євро у спорудження заводу з виробництва заморожених напівфабрикатів у с.Бугрин Гощанського району, де планують випускати близько 120 видів продукції. — За місяців два завод буде готовий, але правила гри щоразу змінюються і паперова тяганина неймовірно довга і заплутана, — каже виконавчий директор товариства «Країна смаку» Маїл Аббасов. — Я на початку знав про це, але інвестор, напевне, ні. В об’єкт вже вкладено 40 мільйонів гривень, для завершення потрібно ще мільйонів 20. Держава не повертає нам податок на додану вартість і заборгувала уже 8 мільйонів, що для нас суттєво; сума, яку нам обіцяють повернути, менша одного мільйона. Не знаю, чи варто й сподіватися на повернення усієї суми. За скільки часу завод окупиться, зараз сказати важко, бо й вкласти довелося більше, ніж планували. Більше не маємо на що скаржитися, це приватний бізнес, розраховуємо лише на себе. А ці поїздки чиновників нам мало що дають. Голова Бугринської сільради Микола Сахнюк не приховує свого задоволення роботою з «Країною смаку», яка ще й частину дороги через село має збудувати, аби фури з продукцією могли проїхати до траси Київ-Чоп. І розповідає майже детективну історію, як у Бугрин прийшов інвестор. Насправді азербайджанські гроші сюди ніхто не залучав, Аббасови знайшли в Інтернеті оголошення про продаж колишнього плодоконсервного заводу в цьому селі і, зацікавившись ціною, приїхали. — Якось до моєї хати під’їхали на вигляд немісцеві люди на джипах, — пригадує п.Сахнюк. — І я, зізнаюсь, не на жарт перелякався, бо що їм від мене може бути треба? Але коли один із них показав посвідчення помічника посла Азербайджану, я потроху заспокоївся. На мій великий подив, вони розповіли, що прочитали оголошення і хочуть побудувати тут завод. Зараз я задоволений і впевнений, що від цього виграють усі. М’ясо і цибуля у них будуть привозні, бо місцеві господарства не забезпечать завод в потрібних обсягах, а капусту, моркву та буряки у людей братимуть у необмеженій кількості. І фермери наші готові сіяти і садити, аби овочі у них брали, а їх потрібно буде чимало. Нові листи щодо землі Василь Берташ пообіцяв особисто відвезти Миколі Азарову і каже, що питання буде вирішене. Щодо відшкодування ПДВ, то п.Аббасов таки має рацію: нині впроваджується механізм погашення заборгованості податковими векселями, але ті, кому податкова заборгувала, одержать не всю суму боргу.
Для довідки Міністерство економіки констатує, що рівень залучення інвестицій в Україну був і залишається вкрай низьким. Якщо у 2007 році було зростання, то протягом минулого року відбувся спад інвестиційних надходжень удвічі, і зараз країна повертається до рівня 2006 року, — за ці роки ризики для інвестора лише зросли. За рівнем залучення інвестицій Україна посідає 142 місце поміж 183 країн світу. Для прикладу, Естонія посідає 24-те, Білорусь — 58-ме, Польща — 72-ге, Росія — 120-те. Зі своїм Податковим кодексом та дозвільною системою в будівництві наша країна упевнено займає останнє, 183 місце. Міністерства вважають, що проблема — в чиновниках на місцях, які не вміють правильно вести потенційного інвестора крізь реалії нашої країни, облдержадміністрація впевнена, що спеціалістів на місцях не бракує, потрібні ефективні й однозначні кроки з боку держави.
