За останні років два рівненські шанувальники фотомистецтва побачили стільки зарубіжних майстрів, скільки за попередні двадцять. Бурхливий розвиток фотографії в Рівному допоміг дізнатися про це місто кільком світовим фотографам-професіоналам. Хто тільки не виставляв тут свої роботи — й китайці, й японці, й турки, і французи, й поляки, і бельгійці, й італійці... Дехто навіть знаходив можливість завітати до нашого міста. Один з таких — італійський пенсіонер, а разом з тим і видатний майстер Міжнародної федерації фотомистецтва (EFIAP), володар престижного міжнародного звання ESFIAP Марчелло Матерассі. У Рівне він приїхав на запрошення фотохудожника Олександра Харвата для того, щоб бути членом журі міжнародного конкурсу «Фотовернісаж на Покрову». Майстер привіз колекцію робіт — репортажні світлини, зняті під час подорожі до Румунії, які виставлені у галереї «Вертеп» (фойє драмтеатру).
За останні років два рівненські шанувальники фотомистецтва побачили стільки зарубіжних майстрів, скільки за попередні двадцять. Бурхливий розвиток фотографії в Рівному допоміг дізнатися про це місто кільком світовим фотографам-професіоналам. Хто тільки не виставляв тут свої роботи — й китайці, й японці, й турки, і французи, й поляки, і бельгійці, й італійці... Дехто навіть знаходив можливість завітати до нашого міста. Один з таких — італійський пенсіонер, а разом з тим і видатний майстер Міжнародної федерації фотомистецтва (EFIAP), володар престижного міжнародного звання ESFIAP Марчелло Матерассі. У Рівне він приїхав на запрошення фотохудожника Олександра Харвата для того, щоб бути членом журі міжнародного конкурсу «Фотовернісаж на Покрову». Майстер привіз колекцію робіт — репортажні світлини, зняті під час подорожі до Румунії, які виставлені у галереї «Вертеп» (фойє драмтеатру). За словами автора тридцяти італійських та дванадцяти закордонних виставок, 61-річного Матерассі, фото для нього — винятково захоплення: — Першу фотографію зробив у 20 років, але стати фотографом пізніше допомогли подорожі. Кожного року я намагався показати побут, культуру, традиції тих місцевостей, де бував. Велике враження справив один візит до Румунії. Повернувшись до Італії, я відправив фотографію на міжнародний конкурс. Після успіху на ньому я зайнявся фотографією всерйоз. У 1995 році зробив першу персональну виставку. Для мене у фотографії дуже важливим є показати фото як документ. З розвитком нових цифрових технологій це відходить на другий план, але іншої, якоїсь чіткої й зрозумілої ідеї фотомистецтва більше нема. — А що найбільше подобається знімати? — Пейзажі та людей похилого віку. Це не дивно, адже таких людей багато — вони на фотографіях показують кожен рік свого життя, свій досвід. І це дуже цікаво. А якщо дивитись глобально, людина в притаманному їй середовищі — моя улюблена тема. — Фотографія є джерелом прибутку? — Для мене фотографія — це винятково хобі. Тому ніякої комерції тут немає і бути не може. Робота і хобі — поняття не тотожні. У професії потрібно повністю віддаватися, а якщо це захоплення, то є більше можливостей для самореалізації. Раніше працював багато ким, але найдовше був водієм та сторожем на фабриці «Electrolux». Нині я пенсіонер, тому маю багато вільного часу.
