Футбольна команда «Верес» йде на першому місці у чемпіонаті України першої ліги і достроково здобула право вже у липні стартувати у лізі найсильніших. Нагадаємо, що «Верес» зробив це вдруге. Вперше це сталося п’ять років тому. Після цього «Верес» залишив Рівне і за рік перетворився на ФК «Львів». Нової команди, яка за три сезони пробилася до вищої ліги, у Рівному ще жодного разу не бачили. І не побачать — команда гратиме у Луцьку. Про те, коли «Верес» врешті стане справді рівненським, та про багато іншого наша розмова з президентом клубу Іваном Надєїним.
— До радості від успіхів команди у футбольних уболівальників Рівного додається смуток — на матчі за сімдесят кілометрів не наїздишся. Чи не повторить ваш «Верес» долю свого попередника, який врешті змінив «прописку»?
— Жодного смутку. За останні два роки ми подолали великий шлях — від клубу з боргами і туманними перспективами у другій лізі до новачка Прем’єр-ліги, за яким слідкують і за який вболівають по всій Україні. Згадайте, в якому стані був «Верес» у травні 2019-го? І порівняйте з тим, що є зараз.
На чолі команди — амбіційний тренер і футбольна людина з великим досвідом Юрій Вірт. Разом з ним працює професійний тренерський штаб. У зв’язці з командою — менеджмент клубу, який відповідає за адміністративну частину, маркетинг і купу різних питань.
У нас є кістяк футболістів. Майже всі прийшли упродовж останнього року-двох і своєю працею, ставленням до справи, бажанням грати на найвищому рівні заслужили вихід в УПЛ. Ми запропонували гравцям поновити контракти на 1-2 роки, і багато хто це вже зробив.
У будь-якій справі найголовніше — люди. У нас вони є. Небайдужі, амбіційні, які люблять «Верес» і хочуть довести, що в Україні можна побудувати успішний європейський клуб. Саме це ми зараз і робимо.
Так, є проблема з інфраструктурою. Але тут ми починаємо навіть не з нуля, а з «мінуса». У Рівненській області немає жодного штучного повнорозмірного футбольного поля. Жодного! Немає стадіону, немає чи, точніше, не було земельної ділянки під будівництво футбольної бази. Але успіхи «Вереса» прискорюють багато процесів. Не ми, а вболівальники звертаються до влади і навіть вимагають — «де стадіон?», «чому в нас так погано з футбольною інфраструктурою?».
Тож відповідаючи на ваше запитання, скажу одне: забудьте про «попередників». Ми відкрили нову сторінку в історії «Вереса», і, повірте, дуже скоро «Верес» повернеться у Рівне. Якщо у вас є хоч якісь сумніви, пропоную зустрітися не пізніше ніж за рік на нашій домашній арені «Авангард» і записати нове інтерв’ю.
— Попередній «Верес» гордо називав себе «народним клубом», а потім виявився власністю громадянина на прізвище Копитко. Нинішній «Верес» теж відгукується на назву «народний», хоча є фактично вашою власністю. То в чому тоді «народність»?
— Різниця у тому, що раніше «народність» була на словах, а зараз — оформлена юридично з усіма відповідними наслідками. З перших днів перебування у клубі я сказав: «Верес» буде справжнім публічним акціонерним клубом. Тобто клубом, акції якого зможуть придбати усі охочі. У відповідь почув — «це неможливо». Мене відмовляли усі. Юристи, представники Державної комісії з цінних паперів і фондового ринку, експерти. Бо це «важко», «дорого», «немає юридичних механізмів».
Але ми пройшли цей шлях. Готували купу документів, реагували на всі зауваження, вкладали сотні тисяч гривень в юристів і консультантів. Врешті-решт 12 квітня акції «Вереса» з’явилися на публічній біржі в Україні, й менш ніж за два місяці їх майже розкупили.
Так, у мене більшість акцій, але далеко не 100 відсотків. У нас близько тисячі акціонерів, які мають важелі впливу на управління клубом — дохідну і витратну частину бюджету, стратегію розвитку, маркетинг та інші важливі питання. Ось це і є справжня народність.
— Минулого разу уболівальникам пропонували вступати до клубу і допомагати йому матеріально. Вважаю, що це було більш зрозуміло, ніж нинішнє «акціонування» клубу. Тому що справжні акції купують або щоб отримувати дивіденди, або щоб перепродати дорожче. У чому полягає задум?
— Не згоден! Акція рівненського народного клубу «Верес» — це цінний папір, який, по-перше, дає право його власнику отримувати звіти і мати доступ до внутрішньої інформації; по-друге, продати її у будь-який момент; по-третє, отримати дивіденди у разі їхньої виплати. Купуючи акцію, вболівальник допомагає «Вересу», взамін отримуючи юридично оформлену частку рідного клубу. Що може бути справжнішим?
Задум полягає у тому, що ми свідомо йдемо іншим шляхом, ніж це робили усі українські клуби раніше. Ми будуємо відкритий клуб, ми хочемо мати велику армію вболівальників, ми готові разом з ними ділити усі поразки і перемоги, ми прагнемо тішити своєю грою мільйони людей і надихати дітей та молодь займатися спортом. Для нас футбол — це не іграшка і не інструмент для якихось ігор. Тому справжнє акціонерне товариство і справжні акції замість «фантиків». Тому повна відкритість, прозорість і підзвітність.
— Минулий «народний клуб» виявився фікцією. Як член його наглядової ради я тоді так і не отримав доступу до інформації щодо бюджету клубу. Чи можу я тепер, як акціонер, знати, скільки грошей одержують футболісти і тренери, куди йдуть інші видатки «акціонерного товариства»?
— Як ви могли отримати доступ до інформації, якщо кілька років тому не було акціонерного товариства, а значить, і не було наглядової ради? Якщо якась група людей і називалася наглядової радою, то лише тому, що кілька людей вирішили її так називати. Сьогодні ми говоримо про юридичний орган, і якщо ви стали акціонером РНК «Верес», ви отримали усі юридичні права, які мають акціонери інших товариств. Звісно, уся інформація щодо формування дохідної та витратної частин, включно із зарплатами, буде доступна акціонерам клубу. Такі вимоги закону.
Набагато простіше було йти звичним шляхом — уся інформація під замком, зарплати в конвертах, що хочемо, те й робимо. Публічне акціонерне товариство перебуває в абсолютно іншій позиції. Ми — наче за склом, а все, що робитиме РНК «Верес», вивчатиметься під лупою. У нас — офіційні зарплати, з яких ми сплачуємо мільйони гривень податків та зборів. Відкрито говоримо про бюджет клубу. Тож порівняння з минулим навряд чи доречне.
— Попри різні форми власності українські команди живуть або на кошти місцевого бюджету, які можуть наступного року не виділити, або на гроші власника, який теж може у будь-який момент припинити викидати гроші на вітер. «Верес» — не виняток, бо існує саме за ваш рахунок. Навіщо це вам і звідки у вас стільки грошей?
— Я — успішна людина, але у мене немає величезних статків, заводів-пароходів та усього іншого. Чому «Верес»? Тому що у мене з партнерами є бізнес у Рівному та Рівненській області. І коли Володимир Хомко звернувся з проханням врятувати клуб, сказати «робіть що хочете, це не моя справа» я не зміг.
Чому? Тому що я слідкую за футболом з дитинства, люблю цей вид спорту і найголовніше — добре знаю, яка у «Вереса» велика армія вболівальників, що для них означає цей клуб та «червоно-чорні» кольори.
Якби не вони, я б точно сказав «ні». А тут не зміг і зараз не жалкую, бо є речі важливіші за гроші. Коли я бачу, як вболівають за «Верес», як підтримують команду на усіх гостьових матчах, скільки людей дивляться трансляції і слідкують за нами — це дає додаткову мотивацію займатися цією справою.
А щодо згубної залежності українських клубів від одного власника, то тут ви маєте рацію. Саме тому створили публічне акціонерне товариство. Тому будуємо велику спільноту активних людей і підприємців навколо «Вереса». І я дуже вдячний усім нашим партнерам — МТБ Банк, «Семікс бетон», пивзавод «Рівень», «Інтер бетон», «Авто плюс» та багатьом іншим, які повірили у нову історію «Вереса» і сьогодні беруть участь у житті клубу.
Відкрию невеликий секрет. Напередодні Нового 2021 року ми проводили стратегічну сесію і спільно визначили, що в найближчі кілька років наша головна мета — досягнути стійкості. «Верес» не може залежати від однієї людини.
— Чув, що наступного президента клубу обиратимуть акціонери. Що ви будете робити, коли вони раптом оберуть не вас?
— Підкорюся волі більшості акціонерів, бо у нас справжній народний клуб.
— І останнє — коли ми у Рівному підемо на футбол? Можете назвати дату?
— Я б озвучив дату, якби це залежало від мене. Вірю, що найпізніше це станеться навесні 2022 року. Я вас вже запросив на інтерв’ю. Якщо не заперечуєте, зробимо це під час першої домашньої гри у Рівному.
Спілкувався Микола НЕСЕНЮК.
