— Міністр освіти Станіслав Ніколаєнко — член Соціалістичної партії. А ви соціаліст?
— Я розділяю погляди багатьох політичних діячів, які тією чи іншою мірою висловлюються за соціальний захист. Можливо, це в мені від того, що я починав роботу ще в інституті головою профкому студентів і дуже багато уваги приділяв соціальному захисту. Втім, я безпартійний, хоча мені імпонує і СПУ, і УНП і НРУ. Взагалі ж, я завжди оцінюю людей залежно від їхніх людських якостей, а не залежно від партійної приналежності.
— Нещодавно стало відомо про розцінки, які існували при призначеннях. Скільки ви заплатили за нинішню посаду?
— Я думаю, що заплатив за це високу ціну, яка виявляється у недостатній увазі моїм власним дітям і дружині, неможливості часто бачитися з моєю старенькою мамою.
— Мене звати Олександр. Яку ви будете проводити політику щодо приватних вищих навчальних закладів?
— Управління освіти лише координує роботу вищих навчальних закладів, а юридично вона регламентується Міністерством освіти і науки.
— Моє запитання виникло через ці постійні перевірки, які нині проходять у приватних вищих навчальних закладах…
— Я зустрічався з міністром освіти, і він за те, щоб такі навчальні заклади працювали. Однак справа в тому, що під вивіскою приватних вищих навчальних закладів відкриваються філії, розташовані, приміром, у трьох кімнатах, без відповідної матеріальної бази. Тому в цьому питанні потрібно наводити лад, вимагати певного рівня. Адже ви, думаю, не хотіли б, щоб ваша дитина потрапила на п’ять років у таку пастку, а потім щоб виявилося, що її освіта не належного рівня і через це вона неконкурентноспроможна на ринку праці. Тобто ці перевірки проводяться для того, щоб захистити людей від шахраїв.
— Телефонує вам Василь. Скажіть, чи носитимуть і надалі вчителі певну суму, зокрема 20 гривень, коли у школу приїжджатиме комісія? Це стосується атестації.
— Я вам скажу, що треба мати гідність самим вчителям, щоб не робити цього. Адже не можна боротися з цією проблемою лише з одного боку. Зі свого боку я, як начальник управління освіти, постараюсь зробити все можливе, щоб такого не було. Звісно, я про такі збирання грошей, коли перевірки виїжджали, чув, хоч не скажу, що ці факти підтверджувалися. Втім, думаю, збиранням грошей можна легко покласти край, але, щоб це було якнайшвидше, потрібно діяти з обох сторін. До речі, зазначу, що я був директором гімназії й переживав атестацію навчального закладу, але з такою проблемою не стикався. Тобто я взагалі не маю поняття, що таке здавати гроші, коли проходить атестація.
— Мене звуть Наталя. Я маю п’ять років педагогічного стажу, але вісім років уже не працюю у школі після того, як потрапила під скорочення. За цей час я не змогла знайти роботу вчителя початкових класів. Скажіть, чи є у мене шанс зараз влаштуватися на вчительську роботу?
— Ви напевно, добре знаєте проблему вчителів початкових класів. Вона пов’язана з проблемами демографічного характеру, зокрема народжуваністю дітей. Щороку, на превеликий жаль, народжуваність падає і, коли зупиниться цей процес, я не можу сказати. Думаю, що ті заходи, які здійснені сьогодні урядом у напрямі підтримки народжуваності, повинні його зупинити. Але поки що кількість початкових класів з кожним роком cкорочується і передбачається, що їх зменшиться і в цьому навчальному році.
— Вас турбує Марина. Моя дитина навчається у шостому класі. І кожного року ми здаємо гроші на ремонт школи. Ця практика продожуватиметься і надалі?
— На жаль, наша економіка не спрацювала ще таким чином, щоб освіта мала нормальне державне фінансування. Вона була покинута напризволяще, поставлена перед питанням: як діяти? Адже для створення нормальних умов навчання потрібні кошти. Я особисто відчув цю проблему на власній шкурі, працюючи директором гімназії, коли доводилося використовувати всі свої можливі знайомства, щоб знайти якусь копійку і профінансувати елементарні речі, наприклад, забезпечення дотримання санітарно-гігієнічних норм, придбання обладнання, навчальних посібників, бо кошти на це не виділяли взагалі. Було фінансування лише на комунальні послуги і зарплату. Тож, щоб підтримати в належному стані приміщення, потрібно було якісь гроші здавати. Єдина проблема, як я розумію, у тому, що, можливо, це робиться не досить прозоро або без участі громадської ради, батьків. То треба саме на цьому робити акцент. Дуже сподіваюся, що питання збору грошей на шкільні ремонти в майбутньому взагалі зникне, і буду докладати для цього всіх зусиль. Найперше ж питання, яке буду піднімати на рівні райдержадміністрацій, це саме переговори з того приводу, щоб оті жалюгідні гроші, які нині збирають з кожного, як старці, директори шкіл, все-таки були виділені державою.
— Моє друге запитання стосується підручників. Їх у школі не вистачає і ми мусимо підручники купувати.
— Підручниками для вивчення основних шкільних предметів навчальні заклади в основному забезпечені. А ось для додаткових предметів, тобто тих, які є у варіативній частині програми, їх може й бракувати. Наприклад, для поглибленого вивчення англійської мови є багато альтернативних підручників. Вони коштують не одну-дві гривні, а десять і більше.
— Це зрозуміло. Але ми у школі № 23 ось уже два роки купуємо підручники з математики, зарубіжної літератури та історії.
— З зарубіжної літератури існувала така проблема, оскільки часто мінялася програма і доводилося змінювати підручники, а з інших предметів — їх могло не вистачати, тому що забезпечення підручниками з основних предметів становить 98%.
— Чи можна бути впевненим, що цього року буде виконана вказівка Президента щодо того, щоб довести кількість державних місць у вищих навчальних закладах до 50%?
— Я думаю, що це реально зробити. Міністр про це заявив і, думаю, він свої обіцянки втілить у життя.
— У селі Балашівка Березнівського району є гарний колегіум, у якому створено музей колишнього Президента. Цей музей і надалі зберігає ім’я Леоніда Кучми?
— Не хочу нікого образити стосовно цього колегіуму, адже взагалі це добре, що гроші вкладені в освіту, однак наскільки доцільно було вкладати ці кошти в окрему школу — це вже інше питання. Адже в області є 23 проблемних школи, в яких приміщення в незадовільному стані: в них тече дах, немає опалення, приміщення потребує цілковитої заміни чи є довгобудом. І ось на фоні шкіл, у яких діти на уроках сидять через холод у шапках, будувати такий «пам’ятник», як у Балашівці, вважаю просто недоцільним. А щодо музею, то чого б його не зберегти, якщо речі, які там є, представляють якусь цінність. Як називатиметься цей музей: імені Президента чи музей подарунків Кучми — це вже не так суттєво. Постать Леоніда Кучми була в нашій історії, а оскільки він був Президентом держави, то це справа держави, а не освіти: залишати музей чи ні. Я ж вважаю, що освіті створення музею було нав’язано.
— Мене звуть Людмила і моє запитання стосується школи-дитсадка № 53, закладу для дітей з особливими потребами. Тут нещодавно призначено нового директора і тепер ширяться чутки, що дошкільних груп у ньому не буде, а будуть лише шкільні класи. Батьки стривожені, бо, мовляв, їхніх дітей переведуть у дитбудинок в Ясениничах або «викинуть» на вулицю. Хотілося б знати, чи є в цих чутках частка правди?
— Переводити дітей з цього закладу в примусовому порядку не будуть. Хоча, за результатами психолого-педагогічної консультації, частина дітей не може там навчатися. Батькам таких дітей рекомендуватимуть перевести їх до інших спеціалізованих закладів.
— Вас турбують з села Городок Рівенського району. Моя дитина має йти до першого класу. Скажіть, чи можемо ми її віддати до Рівенської української гімназії? Чи там є набір до першого класу?
— В гімназію набирають лише до п’ятого класу.
— Чи може моя дитина у цьому випадку прийти до гімназії з іншої школи міста чи, приміром, з сільської школи?
— У гімназії завжди були пріоритетом знання. Тож, щоб стати її учнем, потрібно мати знання на рівні початкової школи, не важливо, в якому закладі отримані. Перевіряється ж при вступі до гімназії грамотність, читання, знання з математики, логіка, загальний розвиток. Для цього проводиться диктант, тестування з математики, даються психологічні завдання. Хоч Рівенська українська гімназія є міським закладом, у ній навчаються і діти з сіл: Білої Криниці, Обарова, Колоденки. Адже якщо дитина відповідає вимогам гімназії й у неї є можливість доїжджати, то чому її не взяти на навчання?
— А в Рівному є гімназії, в які набирають з першого класу? І чи потрібно проходити якісь тестування, щоб до них потрапити?
— Це гуманітарна гімназія та школа № 15, у яких поглиблено вивчають іноземну мову, колегіум. Є відокремлені початкові школи з покращеними умовами, можете туди звертатися. Згідно з наказом міністерства, до першого класу приймають без конкурсу, за винятком спеціалізованих закладів, приміром з поглибленим вивченням іноземних мов.
— У Національному університеті водного господарства не вистачає комп’ютерних класів, кабінетів з комп’ютерами для написання курсових робіт, хоча вимагають, щоб всі ці роботи були у друкованому вигляді. Чи можна якось вирішити цю проблему?
— Думаю, що можна. Я звернуся до ректора, поспілкуюся з ним. Адже вважаю, що не проблема скласти графік відвідування таких кабінетів для студентів, які хочуть займатися наукою.
— Як ви ставитесь до знаку роду Лимичів, розташованого біля Рівенської української гімназії?
— Я не можу стосовно цього знаку навіть висловити якесь своє ставлення. Адже, з одного боку, це пам’ятка родини, яка дослідила свій рід до одинадцятого коліна, а це потрібно шанувати і цінувати. З іншого боку, я не бачу потреби, щоб цей знак стояв перед двома навчальними закладами. Однак нас про це ніхто не запитував, адже територія, на якій розташували знак, не наша, вона належить місту і місто прийняло таке рішення. Але особисто я вважаю, що в Рівному вистачає місця, де можна було б його встановити. Біля гімназії ж можна було б розташувати пам’ятник Федору Пекарському, який відкрив першу в Рівному українську гімназію.
— Це правда, що тепер випускні іспити будуть зараховуватися як вступні до навчальних закладів?
— Це дуже хороший крок Міністерства освіти щодо прозорості вступної кампанії — незалежне тестування. У п’яти великих містах держави в цьому році випускники змогли його пройти. За результатами тестування вони отримали сертифікати, які дають їм право не складати випускні іспити з протестованого предмета, адже до атестата заноситься оцінка з сертифікату. Сертифікат можна також подавати на вступні іспити, адже рішенням міністерства їх було наказано приймати всім ВНЗ. Єдине, якщо предмет є профільним, то іспит з нього все одно будуть складати, незважаючи на оцінку в сертифікаті. Крім цього, вищі навчальні заклади зобов’язали в цьому році теж розробити тести для вступників.
— А наші рівенські школярі брали участь у незалежному тестуванні?
— Брали. Єдине, я не знаю, чому так сталося, що про його проведення майже ніхто не знав. Я, як директор гімназії, особисто цікавився цим тестуванням, тому про нього дізнався. А документа про його проведення так і не надійшло, хоч мали б його отримати всі навчальні заклади.
