Звідки у творців нового мистецького об’єднання «Червоний кактус» з’явилася така назва, без додаткових коментарів розібратися важко. Але насправді все просто. Креативний директор об’єднання Андрій Шпирка каже, що кактус — це символ колючості та гостроти. А червоний колір у всі часи символізував протест проти усталеного життя. (до комунізму жодного відношення не має!!!). Проти чого зібралися протестувати і що будуть гостро критикувати молоді творчі люди, світ дізнався на презентації мистецького об’єднання.
Цікаво, що презентував новоутворене об’єднання також новоутворений культурно-просвітницький клуб «Остання барикада українця», ідея створення якого, як неважко здогадатися, належить Молодіжному Націоналістичному Конгресу. Презентувало відверто невдало, причини чого можна віднести до недосвідченості організаторів. Серед купи «попси» будь-яка ініціатива, що репрезентує у тому чи іншому вигляді альтернативне мистецтво, сприймається творчими людьми «на ура». Тому ідея «Червоного кактуса» здалася досить цікавою й вчасною. Тим більше, що сама організація пообіцяла надалі допомагати молодим художникам виставляти власні картини, поетам читати публіці вірші, а музикантам — виступати на концертах. Перші кроки в цьому плані вже були зроблені на самій презентації. Цікавим видався акустичний колектив «Дощ на Різдво», у складі якого, крім вокалу та гітари, є скрипка та сопілка. Музика справді цікава, щоправда, над вокалом потрібно трохи попрацювати. Ще один музичний колектив — «важка» команда «По ту сторону» — наприкінці тригодинної презентації розбудив майже сплячих глядачів. А заснути на презентації таки було від чого. СТЕМ «Приречені на успіх» хоча цікаві жарти й видавав, але себе все одно перехвалив, бо більшість жартів зводилися до одного принципу — чим голосніше кричиш, тим смішніше. Поганою ідеєю було випустити в зал двох поетів з їх авангардною поезією, котрих все одно ніхто не чув. Але «хітом» вечора було «будівництво» будинку кактуса — час від часу протягом двох годин на чотири дерев’яні планки клеїли білий папір. Потім у ньому зсередини малювали вікна. Потім їх розрізали. Кульмінацією стало висунення у ці вікна людських рук — кактус готовий. Попри всю оригінальність, явище, треба зізнатися, гнітюче. Але все нецікаве вищеописане було перекреслено оголошенням війни з «попсою». Тут за національно-мистецьку ідею постраждав маленький китайський магнітофон. Коли його, нещасного, винесли на центр залу, пролунало жалібне прохання Сергія Жукова із «Руки вверх» забрати його скоріше і десь там поцілувати. Голос відомого «попсовика» був перерваний нещадним ударом хлопця з кувалдою по магнітофону, якому одразу настав гаплик. За два дні після презентації «кактусівці» об’єдналися із також новоствореним театром «МЕТР», аби привернути увагу до проблеми безпритульних, переважно молодих митців. Акція «Скажи мистецтву Так!» відбулася на Театральному майдані, де й проходив міні-мистецький мітинг. Молоді активісти намагаються добитися від міської влади хоч якогось приміщення, поглядаючи в бік вул.Соборної, 106. Там зараз знаходиться Клуб української елітарної молоді, проте, згідно з договором про оренду, приміщення повинно належати місту. Члени «Кактуса» написали звернення до міського голови з проханням створити на базі теперішнього КУЕМу молодіжний центр сучасного мистецтва. А сам мітинг на площі безрезультатним не був — голова обласної організації Спілки художників Микола Ліханов зробив посильний внесок у розвиток молодіжного мистецтва у вигляді 5 (п’яти) гривень.
