Цього тижня побував у Росії. Нічого особливого, все як завжди, демократії, ясна річ, немає. Жодного передвиборчого білборду вздовж дороги, жодних політичних ток-шоу в телевізорі… У магазинах все так, як у нас, але трохи дорожче. І, що цікаво, чесніше. Мені соку захотілося купити. Соків тих у величезному магазині, які тепер чомусь звуть супермаркетами, було скільки завгодно. Як у нас: ананасовий, банановий, виноградний і так далі. Але не зовсім так, як у нас.
Цього тижня побував у Росії. Нічого особливого, все як завжди, демократії, ясна річ, немає. Жодного передвиборчого білборду вздовж дороги, жодних політичних ток-шоу в телевізорі… У магазинах все так, як у нас, але трохи дорожче. І, що цікаво, чесніше. Мені соку захотілося купити. Соків тих у величезному магазині, які тепер чомусь звуть супермаркетами, було скільки завгодно. Як у нас: ананасовий, банановий, виноградний і так далі. Але не зовсім так, як у нас. На яскравій упаковці виноградного соку поруч із словом «виноград» великими літерами стояло слово «яблуко» літерами удвічі меншими. Їхньою мовою, ясна річ. Придивився до інших соків — і там те саме: ананас-яблуко, банан-яблуко і далі за списком. Навмисно обдивився усі полиці — жодної коробки з просто виноградним або просто ананасовим соками не знайшов. І продавці підтвердили — нема у них такого. Бо суворо у тих москалів із продуктами. Не дають обманювати споживача. Споживач же не знає, що практично усі соки роблять з яблучного з додаванням концентратів, ароматизаторів і фарбників потрібного овочу. А у нас дурять відкрито, пишучи на етикетці, що то виноградний. А у менших братів наших із Росії не можна так. Заборонено. Тож на усіх соках, окрім головної назви, присутнє слово «яблуко», аби споживач не забував, за допомогою чого він ласує ананасовим соком. Звідки така різниця? Чому в них так, а в нас ні? Відповідь проста — у Росії немає демократії. Там усі знають, хто головний, і не рипаються. У нас же демократія повна, вибори кожен рік. І кандидатів завжди купа. Насправді ж усі вони годуються з одного джерела, яке поділили нині дві політично-фінансові сили. Ну просто смішно дивитись на кандидатів у президенти, які на повному серйозі щось там критикують, щось обіцяють, на чомусь наголошують. Ми, мовляв, проти цієї влади, проти всіх. Навіщо? Хіба ми і так не знаємо, хто у нас проти кого? Забув зовсім. Окрім яблучного соку, базовою сировиною для того, що нам продають у коробках, є ще, здається, апельсиновий. А все інше або «щось-яблуко», або «щось-апельсин». Аналогія виходить повна. Хоч бери і пиши під портретом кандидата: «Такий-то — він» або «Такий-то — вона». Чому б так не написати? Гадаю, що це було б чесно щодо виборців. Але не можна так писати. Тому що у нас демократія. Тому що Україна — не Росія. І царя, як у них, у нас не буде ніколи. Справжнього ананасового соку — теж.
