Участь у фіналі Кубка України з будь-якого ігрового виду є пам’ятною подією для переважної більшості спортсменів. Якщо говорити про рівнян, то і поготів, адже для наших колективів не те що виграти, але й наблизитись на відстань однієї перемоги до заповітного трофея ніколи не вдавалось. І от міні-футбольний клуб «Кардинал-Рівне» зробив це. Великим перебільшенням буде сказати, що шлях наш до фіналу був тернистим. Зовсім навіть навпаки — пройшли ми туди наче по червоній доріжці, без шуму, пилу та надзусиль. Обіграли першолігові «Лемберг» (Львів) та «Імпульс» (Шостка) і все — в дамках. Про містичне зняття у чвертьфіналі та півфіналі львівського «Тайму» та донецького «Шахтаря» (все ще діючих чемпіона та віце-чемпіона) повторюватись не буду.
У Запоріжжі у фіналі нас чекала львівська «Енергія» (точніше, чекали її ми). Ця команда, на відміну від рівнян, напередодні зіграла непросту гру з бразильсько-івано-франківським «Ураганом», в якій героїчно перемогла — 5:3. Саме на цей факт, тобто втому суперника, дуже розраховували наші тренери. А відтак не дивно, що з перших хвилин саме наша більш свіжа команда притисла суперника. Але ближче до середини першого тайму, коли в Інтернеті нарешті з’явилася така-сяка відеотрансляція гри (про показ на ТБ Асоціація міні-футболу України не змогла домовитись), «Енергія» почала показувати, що саме вона є фаворитом. Вже «Кардиналу» і, зокрема, його молодому воротарю Андрію Пітулі довелося боронитися. Коли здавалося, що от-от і ми не витримаємо, Андрію Паршикову з партнерами вдалося підловити львів’ян на контратаці і вийти вперед (12 хвилина). Майже одразу Михайло Волянюк ледве не подвоїв рахунок, влучивши у штангу. Хоча загалом кінцівку «Енергія» провела значно гостріше, на 17-й хвилині зрівнявши рахунок. Другий тайм пройшов загалом у рівній боротьбі. Були супермоменти в обох команд. Втім, долю Кубка вирішили фоли. Через їхній перебір за 4 хвилини до завершення основного часу рівняни отримали у свої ворота десятиметрове пенальті. Було б диво, якби такі майстри, які грають в «Енергії», цим шансом не скористалися — 2:1. Після цього зрівняти рахунок міг Сергій Тригубець, але голкіпер суперників Владислав Лисенко, якого згодом були визнано найкращим гравцем турніру, у шпагаті відбив м’яч з кута. — Після гри усі дуже засмутилися, — ділиться враженнями головний тренер МФК «Кардинал-Рівне» Юрій Баховський. — Адже виграти Кубок України було цілком реально. Гра вийшла бойова, справжній фінал, і ми не осоромилися. Після матчу я усіх похвалив. На жаль, нам трішки не вистачило майстерності та везіння. — Складалося враження, що друга четвірка десь губилася на фоні першої, власне, вона і пропустила обидва голи. Можливо, варто було якось інакше побудувати гру? — Ми багато про це думали, але я був налаштований грати усією командою. У першій четвірці гравці хоч і більш вікові, але вони знають, що роблять, у другій же лише набираються досвіду. — Чи не було ризику випустити на фінал зі стартових хвилин молодого воротаря Андрія Пітулю, який до цього провів за команду лише кілька хвилин? — Андрій — не по роках врівноважений гравець, саме це, напевно, і відіграло вирішальну роль. Хоча загалом у нас два рівноцінні воротарі. Врешті-решт, до нього немає жодних претензій. — Як вам загалом враження від фінального турніру, від його організації? — Те, що стосується запорізької сторони, то все було чудово. Щодо Асоціації міні-футболу України, то тут є чимало нарікань. Медалі дали зовсім прості, на яких навіть не написано, що вони за Кубок України. Найкращому гравцю вручили кросівки, що це за подарунок? При цьому нагадаю, що клуби все-таки платять заявочний внесок — 80 тисяч гривень. Зі зняттям «Шахтаря» ми теж до останнього не мали офіційної інформації, як нам готуватися, на коли, лише за три дні усе прояснилося. Це ненормально. — Чи відчували ви підтримку вболівальників? — У нас підтримка була найпотужніша, якщо порівняти з «Енергією» та «Ураганом». Сорок чоловік приїхало з Рівного, ще майже стільки ж зі Львова. Приємно, що після матчу я не почув жодного докору, усі лише дякували за хорошу гру. — Наступний матч «Кардинал» проведе аж 13 березня, як плануєте заповнити цю прогалину? — Фіналом Кубка ми завершили черговий цикл, і я дав хлопцям 10 днів відпочинку. Далі на нас очікує вирішальна частина чемпіонату. Півторамісячну перерву плануємо заповнити товариськими матчами, втім, з ким і коли гратимемо — поки що не визначились.
