Вже шостий місяць минає відтоді, як рідним повідомили страшну звістку: Олександра знайшли непритомного в Козлині, куди він напередодні поїхав відпочивати з колегами. Протягом п’яти днів він не приходив до тями, після чого помер у відділенні реанімації, залишивши сиротами двох хлопчиків. Один із них знатиме батька лише із фотокарток, адже той помер, коли син іще не народився — Ірина тоді була на восьмому місяці вагітності. А тим часом знаходиться за гратами, очікуючи вироку суду, підозрюваний у заподіянні Олександру Волошину тяжких ушкоджень 20річний хлопець, по суті, сирота — мати його померла, а батько позбавлений батьківських прав.
Того травневого дня колектив друкарні, в якій працював Олександр Волошин, вирішив разом відсвяткувати професійне свято в Козлині. Олександр з іще чотирма працівниками друкарні поїхали напередодні: облаштувати намет, розпалити вогнище, а головне — наловити риби для юшки. Ще близько десятої вечора Олександр зателефонував дружині й заспокоїв, що в нього все добре. Уже сутеніло. Компанія сиділа біля вогнища, коли раптом один із молодиків, які пиячили неподалік, вирішив справити нужду майже поруч з ними. Чоловіки зробили йому зауваження. Через деякий час зав’язалася бійка. Молодики вже були напідпитку і їх було значно більше, тому поліграфістам не залишалося нічого, як втікати. Проте невдовзі Олександр повернувся до вогнища, щоб забрати намет, який він позичив, а отже, і відповідав за нього. Про те, що було далі, колеги Олександра не знають, бо на місце відпочинку повернулися лише наступного дня. Пізніше вони розповіли, що одразу ж побігли викликати дільничного міліціонера, щоб із ним повернутися по колегу. Проте в міліції їм сказали, що не мають пального, щоб заправити автомобіль. На ранок непритомного Олександра знайшов директор мисливського господарства, котрий і викликав місцевого фельдшера. Маму та дружину повідомили про нещастя лише зранку, коли чоловіка уже доставили в реанімаційне відділення міської лікарні Рівного. — Я вже не пам’ятаю, як опинилася тоді в лікарні біля сина. Усі п’ять днів я сиділа біля Саші, він жодного разу не приходив до тями. Лікарі говорили, що якби йому надали медичну допомогу впродовж години після побиття, то, може, він і залишився б живим, — розповідає мама покійного Надія Волошина. — Ірина тоді дуже перенервувала, через це у дитини з народження проблеми зі здоров’ям. На лікування онука потрібні гроші, яких у нас не вистачає. Я зараз на біржі, чоловік помер, Ірина у декретній відпустці. А на дітей платять всього 430 гривень пенсії, тоді як на одне тільки дитяче харчування в місяць витрачаємо 250. Саша був єдиним годувальником у сім’ї. Коли ще він знаходився у лікарні, то було таке, що за один день ми витрачали на ліки по тисячі гривень. Зараз мама Олександра хоче одного — щоб ті, хто позбавив життя її сина, відповіли за скоєне. Їй відомо, що син помер внаслідок тяжких ударів по голові тупим предметом. Не впевнена мати лише у тому, що бив Олександра хтось один, попри те, що підозрюваний зізнався, що завдавав удари сам. Минулого тижня відбулося друге судове засідання у цій справі. Адвокат потерпілої Ігор Романчук подав до суду клопотання про направлення справи на додаткове розслідування: — Я вважаю, що слідство було проведено необ’єктивно і неповно, тому що органи досудового слідства не встановили всіх обставин подій у Козлині та не провели відтворення злочину. Тому ми домоглися додаткового розслідування. Відповідно до статті 121 частини 2 Кримінального кодексу, за такий злочин підозрюваному загрожує від семи до десяти років ув’язнення.
