Згідно зі ст. 19 Конституції України органи державної влади та їхні посадові особи діють на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені чинним законодавством. Відповідно до цього, органи влади за останній рік повинні були вже декілька разів переглянути тарифи на пасажирські перевезення, адже за останні півтора року ціни на пально-мастильні матеріали зросли приблизно втричі, а тарифи зобов'язані переглядати, якщо ціна на пальне змінюється на 10%.
Оскільки перевізники підписували з органами державної влади господарські договори, то і всі спірні питання слід вирішувати відповідно до визначених процедур, а саме в претензійному порядку і у разі неможливості досягнення компромісу подавати до суду. Таким чином, в адміністрації є законні засоби для врегулювання проблеми з тарифами. Натомість голова райдержадміністрації вдається до тиску і погроз. Безумовно, дії перевізників не містять ознак складу злочину, передбаченого ст. 356 КК України (самоправство). Взагалі цей склад злочину є переписаним ще з радянського Кримінального кодексу та не відповідає вимогам часу. Власне, порушує Конституцію України і принцип "дозволено все, що не заборонено". Очевидно, методи, до яких вдалися чиновники, є тоталітарними та неприйнятними. Замість того, щоб, як це вимагає чинне законодавство, звернутись до ОДА для встановлення нових тарифів, які б дозволили нормально функціонувати транспортній системі (а те, що тарифи досі не переглянуті, є нічим іншим як бездіяльністю), голова райдержадміністрації вдався до тиску. Необхідно вирішувати проблеми в правовий спосіб.
