Розміри хабарів в Україні збільшуються. Торік середній розмір «калиму» чиновника становив трохи більше 3 тис. дол. Упродовж перших п’яти місяців цього року він зріс до 6 тисяч «зелених». А лише за останній місяць досяг 14 тисяч умовних одиниць.
Лише за один місяць українські чиновники отримали вдвічі більше хабарів, ніж за попередні п’ять. У січні-травні 2008 загальна сума отриманих хабарів становила 18 мільйонів гривень. Минув тільки місяць і Державна служба боротьби з економічною злочинністю оголосила нову цифру — 56,3 мільйона гривень. При цьому вдвічі, порівняно з минулим роком, збільшилась кількість злочинів із сумою хабара понад 10 тисяч гривень і втричі — із сумою понад 30 тисяч гривень. Цифри у статистичних звітах МВС та СБУ багато в чому завдячують посиленій увазі правоохоронців до цієї теми. Адже сьогодні корупція офіційно визнана загрозою національній безпеці, а силові структури розпочали справжнє полювання на хабарників. Та важливішими є інші причини: економічні, правові та соціальні. — Хабарництво — це податок. Додатковий податок на всі економічні дії, — таке визначення дав президент Центру економічного розвитку Олександр Пасхавер. Не погодитись з ним важко. І в СБУ, і в МВС визнають, що розміри хабарів зростають пропорційно подорожчанню землі та нерухомості. Це й не дивно: «винагороди» за виділення землі або її оренду становлять 60 відсотків усіх випадків хабарництва. Решта — здирництво в навчальних та медичних закладах, а також у дозвільній системі. За такого підходу, коли хабар розглядається як суто економічна категорія, не дивно, що чиновницькі «тарифи» зростають зі збільшенням інфляції та зниженням курсу долара. Ми маємо досить непогані законодавчі норми, проте вони не виконуються. І посадовець, який бере хабарі, досить впевнений у своєму майбутньому: навіть якщо його спіймають, покарання можна або зовсім уникнути, або звести до мінімуму. За словами голови ДДСБЕЗ Леоніда Скалозуба, більшість чиновників, яких спіймали на отриманні хабара, згодом повертаються на посади. І їм ніщо не заважає поквитатися із заявниками та знову вимагати хабарі. Тобто суди, як правило, накладають на корупціонерів дуже незначні стягнення в порівнянні з тими збитками, які вони спричиняють. Та все ж головною причиною як зростання хабарів, так і поширеності корупції є мовчазна згода на існування цього явища в суспільстві. Так, згідно з загальнонаціональним дослідженням стану корупції в Україні, що було проведене минулого року за підтримки Агентства США з міжнародного розвитку (USAID), в корупційні дії втягуються 67 відсотків українців, які мають справу з посадовцями. В той же час, за словами Леоніда Скалозуба, лише 5-6 відсотків справ про хабарництво розкриваються за заявами тих, від кого вимагають хабарі. Інші мовчать. Для багатьох наших співвітчизників хабар є єдиною можливістю вирішити питання на свою користь. А отже, корупція здебільшого сприймається як прийнятний гріх. Але незабаром ситуація може змінитися. Експерти прогнозують подальше зростання сум хабарів, але зменшення масштабів корупції. І не завдяки діяльності правоохоронців, а з наближенням України до західних стандартів життя та поліпшенням добробуту населення. — Масова корупція характерна лише для бідного суспільства, а в міру того, як ми перестаємо бути бідними, залишається тільки віп-корупція. Так би мовити, корупція вищих поверхів влади, — вважає Олександр Пасхавер.
