Нині власне сховище для зберігання відпрацьованого ядерного палива в Україні має лише Запорізька АЕС — це відкритий майданчик із залізобетонними бочками, в які завантажені тепловиділяючі зборки реакторів. Усі інші атомні станції відправляють своє паливо на переробку в Росію, і коштує ця послуга недешево. ЗАЕС, приміром, щорічно економить на зберіганні 40 мільйонів доларів. Позиція Національної енергогенеруючої компанії «Енергоатом» така, що й Україні варто зберігати власне паливо як джерело атомної енергії для майбутніх поколінь.
Нині власне сховище для зберігання відпрацьованого ядерного палива в Україні має лише Запорізька АЕС — це відкритий майданчик із залізобетонними бочками, в які завантажені тепловиділяючі зборки реакторів. Усі інші атомні станції відправляють своє паливо на переробку в Росію, і коштує ця послуга недешево. ЗАЕС, приміром, щорічно економить на зберіганні 40 мільйонів доларів. Позиція Національної енергогенеруючої компанії «Енергоатом» така, що й Україні варто зберігати власне паливо як джерело атомної енергії для майбутніх поколінь. — Світові тенденції вказують на необхідність переробки власних відходів по замкнутому циклу, як це роблять Росія та Франція, або ж на зберігання палива до того часу, поки більш доцільно буде використовувати його енергію, аніж добувати уран, — каже генеральний директор Хмельницької АЕС Микола Панащенко. — Але збувати своє паливо ще й стільки, як ми, платити за це — нераціонально. Досвід зберігання відходів в Україні вже є. У грудні 2005 року «Енергоатом» та американська компанія Holtec International підписали контракт на будівництво централізованого сховища відпрацьованого ядерного палива трьох українських атомних електростанцій (Рівенської, Хмельницької та Южно-Української) на території Чорнобильської АЕС. Наприкінці 2009 Україна має намір припинити вивезення відпрацьованого палива в Росію, проте однозначного рішення про будівництво централізованого сховища, як і про майданчики на кожній станції, нині немає. — На майданчику ЗАЕС підвищений радіаційний та гамма-фон, постійно на ньому перебувати заборонено, але працювати можна, — каже п.Панащенко, — а товсті бетонні стіни знижують вплив на довкілля. Так, ризик існує, як і від будь-якої діяльності, навіть від звичних для усіх телевізорів. Ядерні технології містять небезпеку через концентрацію великої потужності на невеликій ділянці, і ніхто не дасть абсолютних гарантій безпеки. Проте людей на дорогах нині гине на кілька порядків більше, ніж від діяльності атомних електростанцій, і ніхто не збирається відмовлятися від автотранспорту. І, нарешті, перед тим, як почати подібне будівництво, ми обов’язково будемо проводити громадські слухання.
