Олексій, син офіцера-вертолітника, командира військової частини в Дубні, у дитинстві був зразковим хлопчиком. Та коли трохи підріс, мати почала зловживати алкоголем. А батько, вийшовши на пенсію, залишив їх і поїхав на заробітки в Росію, де мешкала уся його рідня. Відтоді хлопець жив з матір’ю. Йому на той час виповнилося десять років.
— Відтоді мене почала виховувати вулиця. Мамі було не до мене. Її не цікавило, де я, що зі мною, як я навчаюся. З цього все й розпочалося, — розповідає Олексій. Він добре пам’ятає свою першу квартирну крадіжку, бо скоїв її в будинку, де мешкав. Сусідка, яка жила на першому поверсі, приїхала із заробітків. Олексій через вікно заліз в її оселю та забрав золото. Згодом все повернув, і жінка написала в міліцію заяву, що претензій не має. А у 2000-му Олексій знову скоїв кілька крадіжок. Відбув визначене судом покарання, проте опинившись на волі, знову почав красти. — У грудні 2008 року з одного з магазинів райцентру Олексій викрав близько шести тисяч гривень, — розповідає заступник начальника слідчого відділення Юрій Пасічник. — В подальшому, аби уникнути покарання, юнак виїхав до Росії. Його оголосили в розшук, та майже через рік він сам повернувся в Україну — до своєї матері. Згодом спробував скоїти ще одну крадіжку і був затриманий потерпілою. Жінка викликала на місце події правоохоронців. Обраний раніше запобіжний захід у вигляді підписки про невиїзд Олексієві змінено на взяття під варту. Він перебуває в ізоляторі тимчасового тримання Дубенського міськвідділу міліції. За даним фактом було порушено кримінальну справу, досудове слідство вже завершено. — У магазин я зайшов не для того, щоб вкрасти гроші, адже й не знав, що там є така сума, — стверджує Олексій. — Зайшов спитати, чи продаються фільтри для води. І побачив, що якась жінка купує пилосмок. Продавець взяла гроші, поклала їх до шухляди і кудись відлучилася, залишивши виручку без нагляду. Я відкрив шухляду, дивлюся, а там — шість тисяч гривень. Вони навіть у кишеню мені не помістилися, довелося в руках нести. Майже відразу я поїхав у Росію, бо потрібно було оформляти спадщину — помер батько. Пробув там вісім місяців і повернувся. Мене вже шукали через ці гроші, затримали, а потім опинився на підписці про невиїзд. За цей час намагався скоїти ще один злочин. Якось зайшов в ательє, щоб поцікавитися, скільки коштуватиме підшити джинси. Виходжу, а тут сумка лежить з гаманцем всередині. І нікого немає. Взяв того гаманця, хотів гроші забрати, а його назад покласти. Та власниця почула, вибігла, то я їй усе й повернув. — Працювати Олексій не хотів. Виправдовуючись, він скаже, що ніхто не хоче брати на роботу людину, яка була тричі судимою за крадіжки. У суді, коли працівники міліції отримували санкцію на арешт Олексія, він просив, щоб його «швидше закрили», — розповідає Марина Нонка з ВЗГ УМВСУ. — Я — наркозалежний, вживаю опій, — пояснює Олексій. — Вперше спробував в Росії, знайомі запропонували, хоча спочатку курив героїн. Та одного разу грошей на дві «потрібні дози» не вистачило, зосталося лише на одну. Тоді й вирішив «вколотися». Мене лише тюрма рятує від наркотиків. Колись у Дубенській колонії Олексій здобув неповну середню освіту та навчився різьбярства. Коли знову потрапив у колонію, працював за фахом — вирізав ікони, мундштуки, трубки. Виходило непогано. Та ця професія Олексієві не припала до душі. Тепер він планує вивчитися на автомеханіка. Це, на його думку, зараз найприбутковіша справа, коли вийде на волю — ремонтуватиме автомобілі.
