Медики мріють скасувати статтю 49 Конституції України, яка гарантує громадянину право на безоплатну медичну допомогу. Виявляється, що саме закон не дозволяє нам отримувати якісне лікування. Адже коштів, виділених державою, не вистачає навіть на спирт і вату, а лікарні виживають суто за рахунок щедрості пацієнтів. Принаймні, в цьому запевняли лікарі, які у вівторок були учасниками "круглого столу", під час якого обговорювали, як подолати корупцію в медицині Рівненщини. До найбільш корумпованого явища віднесли благодійні внески — це питання обговорювали майже дві години, намагаючись з'ясувати, як зробити так, щоб вони були справді добровільними, а їх витрачання — прозорим.
Благодійний внесок — не хабар, запевняють лікарі
Михайло Стичишин, начальник міського управління охорони здоров'я:
— Ця 49-та стаття заганяє нас у ножиці, вона перекреслює все! Треба вже говорити не про благодійність, а про існування медицини, як такої. Щоб медицина працювала якісно, держава має виділяти на неї не менше 5 відсотків від суми внутрішнього валового продукту, а ми останні десять років маємо на рівні 3%. З нами уже не хочуть працювати фармацевтичні компанії. Кошти йдуть через казначейство 3-4 місяці, а за цей час долар виріс і препарат вже подорожчав — ми зі своєю кількамісячною післяплатою за медикаменти їм невигідні. У Рівному 100 тисяч жителів є пільговиками різних категорій, у місяць кожному із них треба медикаментів щонайменше на 100 гривень тільки для профілактичних цілей, а ургентна допомога — набагато дорожча, от і порахуйте. Безкоштовна медицина з копійчаним фінансуванням — це святотатство. Українські лікарі поставлені в такі умови, що треба і лікарню на плаву тримати, і хворим допомагати. Людям потрібна альтернатива, і це якраз є лікарняна каса або страхова медицина. У Польщі також немає страхової медицини, але є каса хворих. А благодійні фонди — тимчасовий вихід, щоб медзаклад міг хоч якось вижити, бо якщо для лікування потрібні якісь медикаменти, вони їх одразу купують і передають нам. У місті діє фонд "Допомога і підтримка", за рік він залучає десь 7 мільйонів і майже все віддає лікувальним закладам, собі залишає не більше 10%. Благодійний внесок — не хабар, бо пацієнт має квитанцію про надання благодійної допомоги. Хабар, це коли десь у куточку і без квитанції передали гроші лікарю.
Тетяна Друзюк, керівник місцевого благодійного фонду "Допомога і підтримка":
— Із залучених нами благодійних коштів 78% іде на закупівлю медикаментів та медичного обладнання. За 8 місяців з початку 2014 року до нашої благодійної організації надійшло 487 листів з проханням надати благодійну допомогу та 8,7 мільйона гривень внесків. З них на закупівлю медтоварів пішло 5 млн. та 450 тис., ще понад півтора мільйони витратили на різні господарчі товари для забезпечення першочергових потреб медзакладів: бензин, харчування хворих, фарби, м'які меблі, лампочки, матраси, ковдри, подушки. Витрати власне на утримання фонду становлять менше 10 відсотків від суми. У нас троє працівників, але не треба думати, що гроші йдуть тільки на зарплати — всі видатки законні.
Віктор Ольховик, депутат обласної ради, голова постійної комісії облради з питань соціальної політики:
— Якщо державна медична установа бере за свої послуги гроші, то це вже називається бізнес, і "благодійні внески" на цьому закінчуються. Дайте лікарю 0,25 ставки і кабінет, а решту він сам собі заробить! Та варто лише подивитися, на яких машинах їздять головні лікарі та завідувачі відділень, де вони відпочивають і в яких будинках живуть — от і все. Кого вони збираються дурити? Треба створити фонди, які будуть повністю контролювати як надходження цих грошей, так і їх використання. Повсюди у лікарнях треба встановлювати банківські термінали, щоб люди ці внески платили тільки добровільно і тільки через них. Благодійний внесок може бути 20-50 копійок, а не 200-1000 гривень. Якщо ж є конкретна оплата за медичні послуги, то нехай тоді ці гроші в казначейство ідуть — іншого шляху немає.
Григорій Максим'як, головний лікар обласного онкологічного диспансеру:
— Я вже 33 роки є головним лікарем і маю право на свою думку. Я їжджу на "Хюндаї" і відпочиваю в Шаяні, а не на Багамах! Найкраща медицина у Швеції — половина країни на ліжках, а інша половина її лікує. Але навіть найбагатша країна світу не може повністю забезпечити медицину. Онкодиспансер не отримував цього року на хіміотерапію ні копійки, а торік — 2 мільйони гривень при потребі області 19 мільйонів. Єдина твереза думка — створити соціально необхідний рівень допомоги: якщо я кладу в кишеню сто гривень, то повинен розраховувати на сто гривень, а не на тисячу. Якщо держава може фінансувати певний рівень, ми повинні визначитися. Наприклад, є рак молочної залози — держава зможе фінансувати радикальну мастектомію, а пластична операція вже буде особистою справою людини. Перше, що треба зробити, — це прибрати ту 49-ту статтю. Повірте, ми, лікарі, більше втомилися від тої безплатної медицини, ніж пацієнти.
Олексій Горецький, голова РОГО "Комітет виборців України":
— Послухаю представників медицини — і в мене піднімається тиск. Я не знаю жодної людини, яка би прийшла до медустанови й отримала найменшу послугу безкоштовно. Скажу, як батько дітей, який чимало набігався по кабінетах лікарів. Тільки, щоб відправити дитину в перший клас, я висидів довгу чергу до завідувача поліклініки, щоб вона поставила підпис в потрібному місці, а ще треба заплатити благодійний внесок і показати квитанцію на першому поверсі, бо лише тоді поставлять печатку. Я вже не кажу про ситуації, коли треба зробити аналіз чи щеплення, і на все просять грошей, навіть на рукавиці та спирт. Якщо не зробити централізацію грошових потоків та не вести їх облік, медицина буде в напівкримінальному становищі.
Юрій Лазаревич, голова правління обласного відділення "Всеукраїнська мережа ЛЖВ":
— Лікарі скаржаться на недостатнє фінансування, але ж забувають, що громадяни теж не отримують великих зарплат і пенсій. Чек з банкомату, де буде вказано конкретне призначення платежу, все ж кращий за квитанцію про надання благодійного внеску, після якої тільки й скерують пацієнта на аналіз крові чи на рентген, наприклад. Якщо лікар відмовляється надавати пацієнту послугу без сплати благодійного внеску, той може попросити його написати письмову відмову і вже з нею йти до головного лікаря, щоб той вирішив проблему, або звертатися до суду. Громадяни також можуть телефонувати до нас на гарячу лінію 43-97-63 та повідомляти про такі випадки.
Михайло Кириллов, голова Рівненської обласної ради:
— Питання №1 — чи може лікарня взагалі існувати без благодійного внеску? Не може. Але має бути прозорість надходження і витрачання цих внесків. Проблеми з фінансуванням є — от, наприклад, маємо 150 людей, яким потрібен гемодіаліз. Якщо їм його не зробити, хворі просто почнуть вмирати. Але за 9 місяців з бюджету ні копійки не було передбачено на вирішення цієї проблеми. Тут питання інше — яким чином будуть здійснюватися надходження благодійних внесків і де можна буде побачити прозорий звіт за кожну копійку? Якщо благодійні внески потрібні, якщо медицина без них не може працювати, то вони мають бути дійсно благодійними — не виписаний прейскурант за послуги, а кожен дає, скільки хоче, чи скільки може. Змін потребує саме законодавство, щоб реформувати медичну галузь.
