«Нам не дано предугадать, как слово наше отзовется» – ці слова російського поета Федора Тютчева навряд чи відомі хорватам Домагою Віді та Огнєну Вукоєвичу. Упевнений, гукаючи у смартфон «Слава Україні!» після перемоги Хорватії над Росією, хлопці й гадки не мали, що за кілька годин стануть героями всесвітнього політичного скандалу. Та чи значить це, що сталася випадковість? Що це просто збіг обставин?
Так може думати лише той, хто не знає, що Домагой та Огнєн – київські динамівці! Що кращі роки свого футбольного життя вони провели у команді, яка завжди була, є й буде символом України в усьому світі! Саме в київському «Динамо» вони стали футболістами світового класу, завоювавши завдяки успішній грі за київський клуб місце в національній команді Хорватії. Саме у «Динамо» розкрилися їхні найкращі якості, не лише спортивні, а й людські. Спочатку Огнєн, а потім Домагой були на футбольному полі прикладом самовідданості, завжди віддавали грі всі свої сили, від усієї душі разом із уболівальниками переживали поразки та раділи перемогам. Саме в «Динамо» вони стали такими, якими вони є. І коли настав момент, сказали за нас усіх! І ці слова розлетілися світом, заглушивши промови президентів, прем’єр-міністрів та депутатів! Вони сказали лише два слова, але сказали їх від щирого серця. І тому ці слова тепер зігрівають душу нам та викликають безсилу лють у наших ворогів.
Але політики залишились самими собою. І тепер прагнуть вилізти з-за спин хорватських хлопців та погрітися у променях їхньої заслуженої слави. Ви подумайте лише – посольство України у Великій Британії заходилося пояснювати підданим королеви Єлизавети значення слів «Слава Україні!» А чим це посольство займалося раніше? Чим займалися тисячі наших дипломатів, коли за них їхню справу за три секунди зробили два хорватських футболісти?
Та всіх перевершила Федерація футболу України в особі її президента Андрія Павелка, який широким жестом пообіцяв видати Огнєну Вукоєвичу 15 тисяч швейцарських франків та влаштувати на роботу до очолюваної ним федерації. Почнемо з роботи – Огнєн Вукоєвич працює за контрактом менеджером у київському «Динамо». Перед фінальним турніром Кубку світу він попросив президента «Динамо» відпустити його до національної збірної. Ігор Суркіс не вагався жодної хвилини, знаючи, що таке для хорватів їхня національна команда. І це нормально – у «Динамо» завжди йдуть назустріч своїм працівникам, на що ті відповідають взаємністю.
То що, Андрій Павелко цього не знав? Не підказали численні радники, що Вукоєвич вже працевлаштований без його допомоги? А 15 тисяч франків? Із якої такої каси президент громадської організації, якою є ФФУ, збирався дістати цю суму? Чи може він пообіцяв заплатити Вукоєвичу із власної кишені? Можливо, у Великій Британії справді не знають усіх тонкощів значення слів «Слава Україні!» Зате там добре тямлять у фінансах! Будь-який британський чиновник, який би пообіцяв іноземному футболісту 15 тисяч франків, уже за кілька годин сидів би на допиті та пояснював, що саме він мав на увазі!
Я розумію – бажання хоч яким боком долучитися до патріотичного вчинку хорватських футболістів було у Андрія Павелка настільки непереборним, йому так швидко хотілося теж стати всесвітньо відомим, що часу на те, щоб хоч трохи подумати, не залишилося. Ось і наговорив президент ФФУ одразу на кілька статей різних кодексів. А коли серйозно, то хотілося би знати, яку саме юридичну допомогу хоче надати президент ФФУ Огнєну Вукоєвичу у міжнародному спортивному суді? У цій установі Огнєн може судитися лише із Хорватською футбольною федерацією. Коли, звісно, захоче. Поки що Вукоєвич такого наміру не висловлював. То виходить, що ФФУ штовхає Вукоєвича на конфлікт із федерацією футболу його рідної країни та ще й обіцяє допомогти?
Я розпочав цитатою із російського поета, й такою ж цитатою завершу. Іван Крилов писав двісті років тому: «Услужливый дурак – опаснее врага!» Андрій Павелко не хорват і має знати російську класику. І наступного разу думати, перш ніж говорити. Щоб нам знову не було за нього соромно.
