Учені довели: потяг до ризику безпосередньо пов’язаний із швидкістю роботи мозку. Нещодавно вони поставили експеримент: пропонували добровольцям читати з екрана фрази, які з’являлися з різною частотою.
Учені довели: потяг до ризику безпосередньо пов’язаний із швидкістю роботи мозку. Нещодавно вони поставили експеримент: пропонували добровольцям читати з екрана фрази, які з’являлися з різною частотою. Одні могли розслабитися і спокійно дочитати попередній вислів до кінця, іншим же доводилося поквапитися, тому що цитати миготіли перед ними практично блискавично... І тим і іншим потім запропонували зіграти в просту гру: вирішувати, коли варто зупинити наповнення «віртуальним повітрям» такої ж «віртуальної кульки» (процес відбувався на екрані). Чим більшою ставала кулька — тим більше грошей одержував доброволець, але разом з кулькою збільшувався ризик того, що вона лопне, залишивши респондента без наживи. Як виявилось, ті учасники дослідження, яким доводилося швидко читати з монітора і тримати свій мозок в напрузі, були більш схильні до ризику, хоча взагалі особливою азартністю не відрізнялися. Щоб переконатися, що результати — не випадковість, учені провели ще серію схожих дослідів. Загалом, тепер дослідники вважають, що швидкість мислення визначає прагнення ризикнути. Є, між іншим, ще одна цікава особливість, вже раніше доведена ученими: з одного боку, наш мозок керує нами, з іншого — ми можемо вказувати йому, в якому темпі працювати. Так, скажімо, якщо вранці ви швидко встанете, бадьоро рушите у ванну кімнату, потім, не зменшуючи темпу, заварите каву і поснідаєте — і підете у справах, ваш мозок працюватиме також швидко, дозволяючи легко вирішувати будь-які питання. Якщо ж ви дозволите собі повалятися в ліжку, неспішно з’їсти круасан, знову повалятися, поволі одягнутися — то все, приблизно в такому темпі вам належить прожити весь день. Тобто швидкість дії часто впливає на швидкість роботи мозку.