Одна з перемог, яку ми здобули понад двадцять років тому завдяки демократії та незалежності, полягала в тому, що диплом про вищу освіту стало можливо просто купити. Аби одержати диплом хоч філолога, хоч стоматолога, достатньо було лише подати документи в один із численних приватних «університетів» і вчасно платити за навчання.
На рік — 4 студенти Рівненський інститут слов’янознавства Київського славістичного університету пропрацював понад 20 років. Попри те, що вступити до вишу могли практично всі, незважаючи на оцінки в атестаті, останніми роками він набирав все менше студентів. Торік, до прикладу, на денну форму бакалаврату було зараховано лише чотири особи, за даними системи «Конкурс». Ще 12 — на заочну, причому інститут мав більше 250 місць ліцензованого набору. На цей рік заклад вступної кампанії не оголошував. А близько 130 студентів, які з вересня мали би продовжити там навчання, переведуть до інших ВНЗ, у більшості — до РДГУ, де ректор Руслан Постоловський — за сумісництвом ще й співвласник інституту слов’янознавства. До речі, власниками РІС КСУ, окрім п. Постоловського, за даними держреєстру, є ЗАТ «Київський славістичний університет», віце-прем’єр-міністр України у 1997-1998 роках та історик Валерій Смолій, історик Юрій Алексєєв, економіст Валентин Оскольський, киянка Любов Панікарська та директор Інституту археології НАН України Петро Толочко. Ректоркою інституту є дружина п. Постоловського Людмила Шелюк. Руслан Постоловський, співзасновник Рівненського інституту слов’янознавства:
— Потрібно було ще два роки тому інститут закрити. Є в нас виші, що й сотні студентів не мають, але не знаю, як вони працюють. Я все думав, що щось покращиться, але народ зубожів до крайнощів, не в змозі платити за навчання. Це головна причина закриття. Бо я вже почав і корпуси заставляти, і продавати все, що можна, аби виплатити людям зарплату. Далі так не могло продовжуватися. Шкода, звісно, бо інститут був потужним. Ви тільки погляньте на наших випускників: Василь Бурба, начальник головного розвідувального управління Міноборони, генерал-майор, закінчив у нас міжнародні відносини; Віталій Шабунін, який бореться з корупцією, теж випускник цього факультету; Мирослав Продан, який нині очолює Державну фіскальну службу, випускник менеджменту митної справи. Я вже не кажу про нардепів, митників. Ми зібрали велику бібліотеку — понад 60 тис. книг різними мовами. Співпрацювали з вишами Польщі та Словаччини. У вивченні іноземних мов та міжнародних відносин інститут слов’янознавства був одним із найкращих в Україні. Ми мали прекрасні педагогічні кадри, навіть купували квартири нашим професорам та кандидатам наук. Але тепер немає студентів, а без них немає і ВНЗ. Ми запитували у Міністерства освіти, що робити, але воно мовчить, тому і вирішили, що потрібно припинити набір. А навіщо набирати, коли торік було чотири студенти? Це ж профанація, на яку я не піду. За кордоном держава не дала б закрити такий виш. А у нас, погляньте, які недобори навіть у державних. Ось отримав державне замовлення на РДГУ — по три-чотири місця бюджетних на спеціальність. Це хіба вступ на бакалаврат, де мають бути академгрупи, потоки лекційні? Це більше схоже на замовлення для аспірантури. Таке враження, що наша влада хоче позакривати вищі навчальні заклади. Така політика призведе до того, що молодь їхатиме на навчання до Польщі — і там залишатиметься. А для студентів інституту слов’янознавства жодних проблем не буде. Заберу їх в РДГУ, тут є і менеджмент, і іноземні мови, і міжнародні відносини. Маркетингу не маємо, попросили МОН перекинути з інституту на РДГУ ліцензію, але якщо не погодиться, то НУВГП забере студентів цієї спеціальності. Окрім того, вони можуть у Варшаві довчитися. Що робитимемо з бібліотекою, корпусами — вирішуватимуть засновники. Михайло Михайлов, випускник Рівненського інституту слов’янознавства: — Останні 2-3 роки, як на мене, сенсу вступати до інституту не було, заклад не розвивався. Хоча раніше, коли було багато студентів, ті, хто хотів, могли отримати там не лише диплом, а й знання. Як на мене, добре, що студентів з РІС КСУ переведуть в РДГУ. Це краще, ніж довчати їх на базі інституту. Викладачі, у принципі, майже ті самі, але база в університеті таки краща. Студенти точно нічого не втратять. Майя Андрєєва, головний спеціаліст відділу професійно-технічної та вищої освіти обласного управління освіти: — Є таке поняття, як ліквідність закладу. Приватні виші, як і будь-яке підприємство, насамперед прораховують, чи приноситиме їхня діяльність прибутки. А студентів щороку меншає, від чого страждають не лише приватні, а й державні ВНЗ. Усе залежить від менеджменту. У МЕГУ, наприклад, він непоганий. З вересня представники університету їздять областями і запрошують до себе на навчання школярів, розповідають про свій виш. А приватний чи державний — різниця невелика, дипломи випускники отримують державного зразка, вимоги до якості освіти однакові. І у приватних, і у державних є хороші кадри, бо ж виш повинен мати певну кількість професорів та кандидатів наук для того, щоб отримати ліцензію. Хоча зменшення кількості студентів має негативні наслідки: викладачі втрачають навантаження — і переходять на роботу в інші заклади. У державних — теж втрати Торік в області вже закрили один виш — Рівненський економічний коледж Національної академії статистики, обліку та аудиту. Попри те, що цей заклад був державним, він мав лише контрактну форму навчання, тож попит абітурієнтів на нього був невисоким. Менше на 200-300 заяв від абітурієнтів під час цьогорічної вступної кампанії отримали і рівненські державні університети. У РДГУ, як і попередніми роками, подано найбільше документів — від 4800 вступників на денну форму бакалаврату, за даними системи "Конкурс", у НУВГП —4682 заяви, в Острозьку академію — 3388 заяв. Кілька приватних ВНЗ, хоча й набирають мало студентів, також продовжують працювати на Рівненщині. Приймали документи від вступників цього року у Міжнародному економіко-гуманітарному університеті імені академіка Дем’янчука, у рівненській і дубенській філіях «України» та Європейському університеті. «Україна» отримала, за даними системи «Конкурс», тільки 33 заяви на денну форму бакалаврату у Рівному, ще 17 на денну та заочну форми навчання у Дубні. Європейський університет — 12 заяв на денну та 5 на заочну форми бакалаврату. Кращі справи у МЕГУ: 865 заяв, за даними системи «Конкурс», на денний бакалаврат та 94 — на заочний. Торік поданих документів, зазначимо, було менше. Причому на право, наприклад, навіть є конкурс. Виш отримав 90 заяв, а місць є 50. До речі, в Україні є приклади й успішної діяльності приватних вишів. Так, у Львові Український католицький університет має конкурс 2-7 осіб на місце.
Алла САДОВНИК.
