У понеділок пройти до Рівненського обласного туберкульозного диспансеру було неможливо, не намочивши ніг у калюжі. Причому не дощової води, а каналізаційних стоків із сусіднього слідчого ізолятора.
— Ця проблема існує уже років 13, — розповідає голова профспілкового комітету диспансеру Олександр Колесніков. — Каналізаційну трубу, що виходить із СІЗО, проривало постійно: відремонтують, а через місяць — знову порив. Щоправда, років три тому проклали нову, то періодичність таки впала до одного разу на квартал чи на півроку. Але ж це не може тривати вічно. Ми ж медичний заклад, куди приходять лікуватися, а не підхоплювати іншу інфекцію. Наші працівники змушені ходити по відходах, які витікають із СІЗО, і все це нести до лікарні. А це ж і кишкова паличка, й інші бактерії. — Причина у тому, що забилася каналізаційна мережа СІЗО, — вважає директор водоканалу Сергій Дзезик. — Потрібно її правильно експлуатувати, своєчасно чистити труби, а цього там не роблять. Начальник СІЗО Юрій Ткачук заперечує інформацію про часті витоки каналізації: — Востаннє витік на дорогу був десь три роки тому, і тоді проклали 50 метрів нової труби. За мережами ми стежимо і періодично чистимо. Вранці в понеділок нам повідомили про витік, ми зателефонували до водоканалу, проте там відповіли, що у них поламана машина, і ми пробивали трубу самі. Посипали все піском і продезінфікували.
