Родичі більшості хворих, які потребують переливання крові, через дуже малі її запаси на станції переливання крові змушені шукати донорів самостійно. Рідкісна група крові, відсутність родини, невеликий трудовий колектив, літній вік чи навіть проживання у віддаленому селі дуже ускладнюють пошуки донора, а кров потрібна негайно. Молоді люди шукають донорів через друзів і соцмережі, старші приходять на станцію переливання кров і хапають за руки кожного, хто переступає поріг, пропонуючи продати їм кров для хворого родича. Такі випадки у Рівному траплялися.
Розповідає рівнянка Леся Билень: — Восьмого січня вся моя сім'я потрапила в аварію, після якої мама опинилася в нейрохірургії, а тато і вагітна сестра — в реанімації. Наступного дня нам повідомили, що потрібне переливання препаратів крові, по 10 донорів щодня. Я кинулася шукати допомоги в соціальних мережах, але було свято, друзі роз'їхалися. На мій подив, відгукнулися до того не відомі мені благодійні фонди, які відшукали необхідну кількість донорів. Вони нічого не запитували, просто прийшли у призначений час і здали кров, не взявши з мене жодної копійки. У цій аварії постраждав ще один чоловік, його рідні казали, що купували для нього кров. Молоді люди, на жаль, цієї проблеми не розуміють. Поки біда не зачепить нас самих, ми гадаємо, що горе є десь там, в чужих родинах. Я теж ніколи не думала, що в моєму житті може таке статися, тепер і сама стала донором. Людмила Ткач, мама онкохворої дитини: — У липні минулого року моя донька потрапила в онкологічне відділення лікарні; мене одразу поставили перед фактом, що потрібна кров, по 5-6 донорів на день, а в моєї доньки — рідкісна група. З проханням здати кров ми зверталися, куди могли, і люди відгукнулися. Але бувало так, що донор отримав довідки від лікарів і здав усі потрібні аналізи, які необхідні для здачі тромбоконцентрату (компонент крові. — Авт.), але на момент забору крові не працював сепаратор крові. Після цього не кожен погодиться знову проходити усі процедури, бо на здачу тромбоконцентрату потрібно витратити два дні, і у багатьох на роботі вимагають довідку. Мар'яна Рева, заступник голови правління благодійного фонду "Скарбниця Надії": — Зусиллями лише громадських організацій проблему постійної нестачі донорської крові не вирішиш — потрібна державна підтримка. Ми звернулися до голови облдержадміністрації Василя Берташа з проханням розробити ще й обласну аналогічну програму, в ній, крім соціальної реклами та просвітницької роботи серед молоді та керівників підприємств, передбачити кошти на закупівлю нового діагностичного обладнання й тест-систем для станції переливання крові, щоб не допустити зараження хворих гепатитом, СНІДом та іншими інфекційними хворобами. Наша організація почала збір коштів на апарат для виготовлення тромбоконцентрату для станції переливання крові, потрібно 200 тисяч гривень. Коли ми зберемо цю суму — важко сказати. Ніна Симків, заступник головного лікаря Рівненської обласної станції переливання крові: — Найбільш масово і регулярно здають кров міліціонери, по 50-150 людей за один раз, за що ми, а особливо рідні врятованих людей, дуже вдячні, таким чином міліція створює запас крові. Ми вважаємо, що донорів потрібно більше стимулювати на рівні місцевої влади. На державному рівні потрібно підвищити плату за здавання крові. Зараз станція донорам, яких регулярно запрошує, може заплатити лише 16 гривень за 100 мл крові. Щоб прискорити процес обстеження, потрібні і "швидкі" тести, й лабораторне обладнання. А також апарат для тромбоконцентрату, на якому можна буде з одного забору крові виготовити шість доз препаратів з неї. На мою думку, окрім усіх названих, в питанні постійного зменшення кількості донорів існує й організаційна проблема. Приміром, в деяких країнах поширене автодонорство — коли хворий лягає в лікарню, в нього, якщо стан здоров'я дозволяє, одразу беруть кров, яку потім при потребі йому ж можуть переливати. У нас також розроблено відповідні інструкції, але користуються ними рідко.
