Країна без гетьмана чи президента — це як стадо без пастуха. Чи паства без пастора. Але схоже, що в Україні кожен сам собі президент. І тільки один із них — генеральний. Та й той — за океаном.
На жаль чи на щастя, всі імперії колись розпадаються. Напевно, доходить черга й до Америки. І якщо згодувати олігархам всю Україну разом із землею, то все одно цього надовго не вистачить. Ні українцям, ні американцям. Звісно, що всі райдужні фантазії влади про процвітання країни від продажу її земель політика помножить на нуль. Незалежно від того, чи розуміють це депутати, чи ні. Тому що (на відміну від депутатів) народ здатний фантазувати інакше. Якщо, для прикладу, Верховна Рада буде голосувати за свою незалежність від Конституції, то народ може проголосувати за свою незалежність від Верховної Ради. Тоді децентралізація по-українськи буде завершена повністю. І кожна територіальна громада зможе заспівати свій гімн, як на Закарпатті. А потім сформувати військо з патріотів, щоб захищати свої володіння від сусіднього феодала. Але недовго. Поки не з’явиться якась імперія чи інша держава і встановить там свій прапор, як у Криму чи на Донбасі. В історії України таке постійно було через землю. Аби такого не трапилося, Україні бажано було б прийняти новий суспільний договір між народом і президентом. А не з парламентом і президентом, як минулого разу. Тому що без народу — ніяк.
А сьогодні підприємці вітають усіх і себе з Новим роком і Різдвом Христовим! Щасти тобі, Україно, в пошуках правди та своїх вакцин від вірусів і олігархів! Бо коли свої співають солдати, то тоді і дітям спокійніше спати.
Анатолій МІСЯЧЕНКО,
голова Економічної спілки підприємців Рівненщини,
член громадської ради при Рівненській ОДА
