Чув, що десь у місті криво паркан поставили. Не хочете піти перевірити? А на іншій вулиці будувати щось збираються ніби незаконно. Ходімо перевіримо! А потім пікет організуємо біля офісу порушників, пресу запросимо, інтерв'ю дамо… Що, не підете?
Кажете, на роботу треба, а потім по господарству? А хто контролювати буде? Так було спокійно кілька років тому — молодий та завзятий контролер, який у райцентрі квартиру продав, усе в місті контролював день і ніч, нікому спокою не давав цілодобово. Забудеш ввечері радіо вимкнути, а звідти серед ночі: «Контроль!!!». І ніби не зробив нічого поганого, а все одно відчуваєш, що не спить той пацан із райцентру — контролює. Але зник той хлопчина після виборів разом зі своїм «контролем». Образився, напевно, що не обрали його міським головою. Тепер інші контролери по місту ходять. Щоправда, не так активно — певно, не продавали для цього квартир у райцентрах. Але мають час і натхнення з'являтись там, де щось ніби незаконне робиться. Звісно, можна було не поспішаючи вирахувати цих «контролерів», дізнатися, звідки у них беруться ті час і натхнення, кого вони контролюють, а кого не дуже, або зовсім не контролюють. Я не про це хотів з вами разом подумати. Мені здається, що люди довкола поділяються нині на дві частини. Одні контролюють, а інші від того контролю ховаються. Динаміки цьому процесу надає те, що ті, які контролюють, дуже хочуть стати тими, кого контролюють. Просто пищать, як хочуть. Але не всім це вдається. Не кожен учорашній «контролер» потрапляє потім туди, звідки декларації пишуть про мішки грошей. Тут майстерність потрібна. Щоб повірили тобі люди, щоб проголосували за тебе або за твою партію чи організацію. Не твою у смислі власності, а твою у смислі належності. Коли вдасться, коли тобі таки повірять, то будь ти навіть останнім радикалом, прямий тобі шлях до тих, хто живе на одну зарплатню і має талановитих у бізнесі родичів. І нехай собі потім контролюють! Хоча ті, хто розумніший, одразу наймають власних «контролерів», які публічно та голосно відстежують шлях конкурентів. Ну і самі згодом не проти помінятися з ними місцями. Це я все не про нас із вами, а про тих, хто політично активний. Нехай собі контролюють і крадуть, крадуть і контролюють. Це у нас демократією зветься. А самим нам контролювати нема коли — працювати треба. Поки контролери не прийшли.
