Тобі ж лікар заборонив курити? А я дав йому сто доларів і він мені знову дозволив — ги-ги-ги! Цей жарт був популярний в середині дев’яностих років минулого століття серед тих, хто вперше в житті побачив американські долари і вирішив, що життя вдалося! Їм було трохи за тридцять, деяким під сорок — саме той вік, коли ти вже встиг щось у житті заробити, а організм ще зберігає природний запас міцності. Пригадую, як буквально на очах цей запас танув у моїх друзів як сніг над теплотрасою.
А що ви хочете, коли ти крутнувся і заробив на коньяк, віскі та екзотичну закуску? Можеш це вживати щодня і не збіднієш? Найбільше байку про лікаря та сто доларів любив мій дитячий приятель, якому природа дала вагон здоров’я. Він був певен, що нікуди це здоров’я не подінеться, хоча вже мав замість вісімдесяти сто десять кіло ваги і дихав щораз важче. Але не сумував і веселився! І таких я знав десятки! Згодом вони дещо переорієнтували свої витрати — із ресторанів та курортів на аптеки та клініки, причому більшість намагалася все це суміщати. Як їм тепер ведеться — не знаю. Чимало з них, включаючи того самого розвеселого приятеля, вже вирушили до кращого світу, а ті, хто ще тут, вже не сміються тому анекдоту про сто доларів. Навіть не згадують його — не до того! Бо у більшості вже немає ані здоров’я, ані доларів. Нинішні керівники України трохи старші за нас у дев’яності, але все одно ще молоді та здорові. Майже всі вже перехворіли ковідом і тепер його вже не бояться. А тому вважають усі ці карантини дурницею. Це нехай німці з австрійцями бережуться, а ми собі відгуляємо спочатку одне Різдво, потім Новий рік, потім друге! Ми ж народ здоровий, і нам від цього вірусу нічого не буде! А там і вакцина надійде, на якій ми ще й заробимо! Я міг би нагадати їм той анекдот про лікаря та долари, але вони його не зрозуміють. Аби зрозуміли, слід щоб цю «смішну» байку розповіли ті веселі бізнесмени із дев’яностих, які вже відправилися у засвіти. Коли туди само потраплять нинішні, сміятися вже буде пізно…