Кожна третя родина в Україні може вважатися бідною, — такими є результати дослідження Інституту демографії Національної академії наук України. Дослідники вказують на суто український феномен — бідність серед працюючих осіб із вищою освітою.
Одна із трьох українських родин не може забезпечити середніх стандартів рівня життя, — каже Людмила Черенько, керівник дослідження рівня життя в Україні. Саме неможливістю задовольнити базові середні потреби українські науковці вимірюють бідність. В Україні небагато сімей потерпають від нестачі їжі — не більше 10%, а от із потребами — у житлі, медичному обслуговуванні та освіті — існують проблеми. «Домогосподарства із дітьми дуже потерпають від малої житлової площі. Що ж до сільського населення, то воно потерпає від відсутності зручностей у житлі», — пояснила дослідник. За словами Л.Черенько, «пенсіонерські домогосподарства дуже добре забезпечені житлом. Але якщо ми переходимо до питань медицини, то тут уже пенсіонери частіше скаржаться на те, що вони не можуть дозволити собі ліки чи вчасне і якісне медичне обслуговування. І, звісно, сім’ї з дітьми турбує проблема якісної середньої та доступність будь-якої вищої і професійної освіти». Крім того, за словами Людмили Черенько, бідність по-українськи має і свій феномен — якщо у світі малі доходи мають переважно люди без роботи чи із низькою кваліфікацією, то в Україні навіть вища освіта і стабільна робота не гарантують того рівня доходів, який дозволив би достойно утримувати родину, особливо якщо у ній є діти. Низький рівень оплати кваліфікованої праці призводить до масової трудової міграції, яка разом із високим рівнем смертності та низьким рівнем народжуваності призвела до того, що за роки незалежності населення України скоротилося із 52 до 46 мільйонів. За даними Державного комітету статистики, нині найпоширеніша в Україні зарплата становить від 2 до 2,5 тисячі гривень. З іншого боку, за даними міжнародних фінансових організацій, грошові перекази українських заробітчан своїм родичам із країн ЄС та Росії у 2009 році становили 4,7 мільярда доларів, тобто 5% від ВВП країни, при тому, що середня сума переказу становить від 100 до 300 доларів на місяць.
