Чизбургери в Америці, пиріг зі шпинатом у Греції й тушкована сочевиця в Індії — коротеньку екскурсію по найсмачніших стравах різних країн пропонує CNN. До Топ-10 країн із найсмачнішою кухнею видання зарахувало США, Мексику, Таїланд, Грецію, Індію, Японію, Іспанію, Францію та Китай. Пальму першості ж віддано Італії.
Навряд чи хтось скаже: "Ходімо, поїмо чогось американського", бо насправді страви, популярні в сучасній Америці, свого часу прийшли з традиційних кухонь інших країн. Наприклад, піца — з Італії, картопля фрі — з Бельгії чи Голландії, а гамбургери та сардельки — скоріше за все, з Німеччини. Однак саме на пательнях, у духовках та каструлях американців деякі й так смачні страви набули "родзинки" та стали довершеними кулінарними зразками для всього світу. Зокрема, чизбургер — приклад, як чудову страву ще більше покращити. Із популярних у США страв — різні наїдки, що продаються вже готовими: бісквіти з начинкою Twinkies, Hostess Cupcake, фастфуд Kentucky Fried Chicken тощо. Якби вам наказали обрати один тип страв, які ви їстимете решту життя, CNN порадило б зупинитися на мексиканській кухні, яка містить поживні інгредієнти — томати, авокадо, лайм, боби, часник, чилі та шоколад. Одна із зірок мексиканської смакової фієсти — це соус моле, що готується за старовинним рецептом на основі перців чилі, шоколаду та спецій. Такос аль пастор — це печеня зі свинини на рожні, тамалес — старовинна страва індіанців майя, роблять її з тіста з кукурудзяним борошном, яке загортають у листя. Тостадас — страва смачна, але їсти її дуже незручно. Подається на крихкій смаженій тортильї, яка розламується на шматки, щойно ти її кусаєш. Якщо погортати якусь книгу з тайської кухні, то важко буде знайти страву, список інгредієнтів для якої вмістився б на одній сторінці. Суп Том ям кунг — це наче рейв-вечірка в роті. Квіткові нотки лемонграссу поєднуються в ньому із земними — калгану та доповнюються свіжістю каффір-лайму й теплом чилі. Массаман каррі, на думку видання, то взагалі найсмачніша страва в світі, а ще є сом там — зелений салат із папайї, кислуватий, пекучий, солодкий та солоний водночас. Подорожувати і їсти у Греції — це наче пробувати історію на смак, бо такими стравами, як долма чи суп із сочевиці ласували ще давні греки. Ключова "фішка" місцевої кухні — це, звісно ж, дарунок богів, оливкова олія. Спанакопіта — це страва, в якій шпинат стає справді смачним, бо поєднується з фетою та запікається в листковому тісті. Гірос — це смажене м'ясце з соусом цацикі, загорнуте в піту. Ситно, але не дуже цікаво: лаханорізо — загалом це капуста та цибуля, змішані з рисом. За те, що їй вдалося зробити вегетаріанську кухню настільки смачною, Індія заслуговує на Нобелівську премію. Дал — це страва з тушкованої сочевиці, а доса — млинець із сиром, овочами чи іншою начинкою. Неодмінно варто згадати про індійський чай. У Японії до приготування страв ставляться настільки ж серйозно, як і до роботи технічної галузі. "Візитки" японської кухні — це місо суп, суші та сашимі. Що таке досконале смаження у фритюрі, можна зрозуміти, скуштувавши темпура — ці страви ніколи не бувають надто жирними, а кляр — надто важким. "Харчовому гедонізму" Іспанії, з вечерями о дев'ятій вечора та посиденьками в барах, заздрить увесь світ. Хамон іберійко — це сиров'ялений свинячий окіст, який встановлюють на дерев'яну підставку та нарізають тонкими скибками. Усе це нагадує якийсь середньовічний ритуал. Чуррос — це найсмачніші в світі смаколики з солодкого смаженого тіста. Нижчу оцінку видання ставить гаспачо — страва справді освіжаюча, але фактично це рідкий салат. Простота страв традиційної французької кухні стане сюрпризом для тих, хто вважав Францію країною найбільших кулінарних снобів. Le Cassoulet — м'ясне рагу з квасолею, тушена яловичина pot-au-feu та стейк дивовижно посмакують, треба лише потрапити до правильного закладу. Іще видання радить спробувати равликів-ескарго, легесенькі меренги Macarons та, звісно, французький багет. Фуа-гра — на смак це ніби 10 тисяч качок спершу засмажили в маслі, а потім перетовкли на ніжний паштет. Кухня різних регіонів Китаю настільки відрізняється, що важко повірити, що все це — одна країна. Харчовий шок непідготовлений турист може пережити тут десятки разів на день, і фраза "Ти зможеш таке з'їсти" буде своєрідним рефреном під час ознайомлення з місцевою кулінарією. Що справді дуже смачно, так це свинина в кисло-солодкому соусі, качка по-пекінськи, а ще легкі страви дімсам, які однаково люблять і в Гонконгу, і в Нью-Йорку. Xiaolongbao — великі пельмені з гарячою юшкою всередині. Імовірно, з меню китайських ресторанів з часом таки зникне суп із плавців акули — принаймні за це вже кілька років б'ються захисники тварин. Найсмачнішою ж кухнею видання проголошує італійську, яка протягом сторіч зачаровувала гурманів з усього світу. Спагеті болоньєзе, піца — легко готувати і смачно їсти, на італійську салямі можна "підсісти", як на цигарки, а тутешню каву кортить пити не лише вранці, а цілодобово. Єдиний італійський наїдок, який видання згадує без глибокого захвату — традиційна моцарелла з водянистого молока буйволиць.
