Мешканець Корецького району Анаталій після розлучення з дружиною спробував через суд стати власником ще пів частки її частини будинку, яким Наталія володіє на підставі договору купівлі-продажу. Чоловік переконаний, що і ця частка будинку та земельна ділянка, де він розташований, також є їхньою спільною сумісною власністю.
Оформивши ще під час купівлі свою частку будинку на матір, чоловік почав претендувати й на половину частки будинку колишньої дружини. Зі слів позивача, саме він сплатив значно більшу суму на його придбавання в 1999 році.
2 квітня 2019 року Корецький районний суд відмовив Анатолію у задоволенні позову про визнання майна спільною сумісною власністю сторін ½ частки житлового будинку та частини земельної ділянки. Кореччанин оскаржив це рішення суду. В апеляційній скарзі він наполягав на скасуванні судового рішення. А у відзиві на апеляційну скаргу відповідач просила залишити судове рішення без змін.
Прес-служба Рівненського апеляційного суду повідомила РВ, що колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ заслухала думку осіб, які беруть участь у справі і з’явилися в судове засідання та відхилила апеляційну скаргу кореччанина. Суд встановив, що у 1999 році позивач і відповідач, які на той час проживали однією сім’єю без шлюбу, придбали на підставі договору купівлі-продажу житловий будинок у м.Корці та земельну ділянку, на якій він розміщений. За його умовами, покупці, сплативши заявлену продавцем суму, стали власниками кожен по ½ частці будинку та земельної ділянки. Наступного року чоловік у жінка уклали шлюб.
Згодом чоловік оформив свою частину будинку на матір, яка в 2003 році здійснила державну реєстрацію права власності на ½ частку придбаного і належного їй майна.
У жовтні 2016 року ухвалою Корецького районного суду було визнано між співвласниками житлового будинку і земельної ділянки мирову угоду. Іншими словами, місцевий суд виснував, що правовий титул на житловий будинок, по ½ кожному, належить матері позивача та колишній дружині, що засвідчено договором купівлі-продажу. Цей документ ніхто не оспорював, не визнавав недійсним і не розривав, а тому підстав спростовувати зміст зазначеного правочину показаннями свідків законодавство не дозволяє, оскільки договір купівлі-продажу житлового будинку і земельної ділянки є чинним і продовжує цивільно-правові наслідки для заінтересованих осіб.
