Важко бути пророком, а ще важче — бути героєм у своїй Вітчизні, особливо у такій країні, як наша. Мова не йде про «новоукраїнських» героїв, які ще поки собі раду дають і вважають за краще після отримання зірки залишити межі Рівенщини для подальшої плідної роботи на благодатніших теренах і вищих посадах. Справжні герої не досягли високих крісел і чи то через поважний вік, чи то через природну скромність не можуть сподіватися на належну увагу. Та ось, добуваючи свій термін, наш Президент гарячково підписує всілякі укази, розчищаючи місце на письмовому столі для свого наступника.
Важко бути пророком, а ще важче — бути героєм у своїй Вітчизні, особливо у такій країні, як наша. Мова не йде про «новоукраїнських» героїв, які ще поки собі раду дають і вважають за краще після отримання зірки залишити межі Рівенщини для подальшої плідної роботи на благодатніших теренах і вищих посадах. Справжні герої не досягли високих крісел і чи то через поважний вік, чи то через природну скромність не можуть сподіватися на належну увагу. Та ось, добуваючи свій термін, наш Президент гарячково підписує всілякі укази, розчищаючи місце на письмовому столі для свого наступника. Одне з останніх нововведень Президента — довічні стипендії «за особливі заслуги перед Батьківщиною» повним кавалерам ордена Слави та Героям Радянського Союзу. На своєчасність такого рішення вказує хоча б той факт, що на Рівенщині облагодіяними указом виявилося тільки двоє пенсіонерів — 82-річний Герой Радянського Союзу Михайло Сінько та 88-річний повний кавалер ордена Слави Олександр Пашнін. Їх внесок у сьогодення нашої держави оцінили в 205 гривень щомісячно. Іменні доплати Леонід Кучма для Героїв встановлює на загальнодержавному рівні вперше і, зважаючи на термін своїх повноважень, напевне, востаннє. Щодо місцевого рівенського досвіду опіки над Героями не тільки Союзу, але й Праці, то він дещо більший — цим заслуженим людям впродовж кількох років на Рівенщині виплачували за кошти обласного бюджету по сто гривень щомісячно.
