Стилізована повстанська криївка з’явилася на території одного з готельних комплексів неподалік Рівного. Збудувати підземну схованку вирішили приватні підприємці, після того як зрозуміли — краще все зробити за власні гроші, ніж чекати допомоги та фінансування влади.
Будувати у західних областях повстанські криївки — таке завдання місцевій владі більше року тому поставив Секретаріат Президента. Звісно, пошук варіантів «навісили» на рівненських музейників, котрі почали думати, де б можна було ту криївку збудувати — справжніх схованок, як наголошують історики, у нас не збереглося. Допомогу запропонували приватні підприємці з Гощанського району. Власники кафе «Оазис», що знаходиться понад київською трасою (його можна побачити завдяки великому млину біля дороги), за словами його директора Миколи Савчука, погодилися виділити землю за символічну платню — гривню на рік. Натомість, влада виділяє гроші на будівництво, а також на рекламу криївки для туристів. Як це часто буває, представники держави через бюрократичні перешкоди не змогли домовитись з підприємцями — музей вирішив будувати криївку на своїй території. А підприємці — на своїй і за свої гроші. — Ми вирішили влаштувати у себе криївку без жодного політичного підтексту, — розповідає Микола Савчук. — Це просто буде нашою «фішкою», котра, можливо, приваблюватиме туристів у готель, який тільки будується. Для нашої фірми це не комерційний проект, оскільки, думаю, вкладені гроші ми не відіб’ємо ніколи. На все витратили менше 100 тисяч гривень. Вхід у криївку нині є безплатним. Увійти до неї можна з двору — двері замасковані дровами. У кімнаті, яка облаштовувалась за зразками великої командирської криївки або підпільного повстанського госпіталю, стоїть чотири ліжка, стіл, є навіть туалет. С свій колодязь, який одночасно є й запасним виходом, замість сучасних лампочок — каганці, обігрів — від грубки. Натуральні предмети побуту, а це посуд зі свастикою, глиняні горщики, праски, ікони, медалі, зносили усі небайдужі або колекціонери — тут навіть можна побачити форму німецького солдата, поліцая, повстанського хорунжого, радянського рядового. А ось зі зброєю вийшло цікаво. Хтось із місцевих жителів за невелику платню показав будівельникам, де вона захована у лісі. Тому власникам криївки вдалося доповнити експозицію справжніми, трохи іржавими гвинтівками та автоматами, німецькими і радянськими касками, лопатками, навіть працюючою радіостанцією. А поки організатори приватної криївки шукають нові експонати та думають, як її прорекламувати, обласний краєзнавчий музей чекає, коли ж обласна рада виділить гроші на добудову музейної схованки. Тут, згідно з проектом, потрібно було трохи менше 300 тисяч гривень, а виділили у цьому році лише шістдесят. Коли ж вдасться нарешті відкрити для відвідувачів цю криївку, директор музею Олександр Булига не знає. Поки що у музейному підвалі, де й запланували стилізувати повстанське житло, робіт виконано відсотків на 30.
