Відчинене вікно. Перед ним — кросівки Андрія. А внизу, на подвір’ї — бездиханне тіло друга. Таку картину побачили підлітки, розбуджені посеред ночі своїм товаришем.
В ніч з неділі на понеділок з вікна дев’ятого поверху квартири на вулиці Черняка, 2, де розважались восьмеро підлітків, вистрибнув учень дев’ятого класу ЗОШ №13 Андрій. За версією правоохоронців, 15-річного підлітка до останнього кроку з вікна багатоповерхівки підштовхнуло нещасливе кохання. Натомість вчителі і його товариші вважають такі припущення безпідставними. Щоправда, пояснити вчинок хлопця не можуть. У вівторок по обіді на кладовищі було багатолюдно — сюди привезли, щоб провести в останню путь, тіло загиблого Андрія. Попрощатися з ним прийшли не лише рідні та близькі, а й більшість тих хлопців і дівчат, з якими він навчався та дружив. Прийшли попрощатися зі своїм другом і двоє його однокласників, які в ту ніч були разом із Андрієм у квартирі на вул.Черняка. Після того, що сталося, хлопців викликав директор школи і попросив написати пояснювальні записки. Пояснення підлітків були однакові — вони написали, що зустрілися зі своїми товаришами та двома подругами у дворі й пішли до одного з них додому — його мама працювала в нічну зміну, де пили якісь алкогольні напої. Після чого лягли спати. Серед ночі їх розбудив хлопець, який проживав у тій квартирі й повідомив, що Андрій вистрибнув з вікна. Підлітки намагались допомогти своєму товаришу, перетягнули його у під’їзд, викликали «швидку», але лікарі лише констатували смерть Андрія. Причин, які могли підштовхнути їхнього товариша до самогубства, хлопці не називали. Ні товариші, ні однокласники Андрія нічого поганого про нього не розповідали. Згадували загиблого як спокійного хлопця, який ніколи нікого не скривдив. Єдиним мінусом називали деяку замкнутість підлітка і небажання вчитися. А також згадували про те, що Андрій часто скаржився на свою матір та вітчима. Директор ЗОШ №13 Михайло Бєлік охарактеризував родину загиблого учня як досить пристойну. Принаймні на зауваження, які висловлювали вчителі на адресу Андрія, батьки реагували адекватно і намагалися пояснити це своєму синові. А зауважень, зі слів директора, було дуже багато: — Андрія перевели до нас минулого року зі школи №22. Рівень знань хлопця був нижче від середнього. З багатьох предметів він був неатестований. Не допомагали і багаторазові виховні бесіди, які проводили з ним і його батьками класний керівник та я особисто. Тому за згодою батьків було прийнято рішення про переведення Андрія з наступного місяця на екстернатну форму навчання. За словами директора, пропускаючи уроки, Андрій здебільшого проводив час в одному з комп’ютерних клубів міста. Хлопець казав, що сидіти на уроках йому нецікаво. В школі проблем з поведінкою у нього ніколи не було, принаймні пан Бєлік не зміг пригадати жодного випадку коли б Андрій дозволив собі образити когось із однокласників чи вчителів. Він був досить спокійним хлопцем. Дізнатися більше про загиблого від його батьків не вдалося, поховавши сина, вони не виявили бажання спілкуватися з журналістами. Похорон відбувся в присутності священика, тож очевидно, що батьки не вірять у те, що їхній син міг сам покінчити з життям. Натомість правоохоронці дотримуються іншої думки. Після проведеного огляду в квартирі, де тієї ночі знаходився Андрій зі своїми товаришами, версію вбивства вони одразу відкинули. Розповідати про подробиці цього випадку правоохоронці відмовляються, а їхні коментарі обмежуються сухою фразою: триває досудове слідство.
