Це мало статися рано чи пізно, у тій чи іншій формі. Щойно праця на землі почала приносити реальні гроші, на спокійні досі сільські вулиці прийшли злочинці. Мова не про вбивства на побутовому грунті у нетверезому стані, якими на селі вже давно нікого не здивуєш. Підприємливі селяни услід за міськими бізнесменами стали об’єктом посягань на їхні гроші, майно, здоров’я та життя. Реально захистити зароблене від справжніх злочинців у сільській місцевості практично неможливо. Однією із перших жертв переміщення злочинців на село став Аміран Дадіані, голова сільгосппідприємства села Милятин.
Щойно Валентина Дадіані задрімала, як її розбудили чужинці в масках, що зненацька в темряві з’явились біля ліжка. Жінку зв’язали, заклеїли рота, накинули на голову мішок, а її напівсонного чоловіка Амірана Дадіані скували наручниками. За мить подружжя вже було мотузками туго прив’язане до стільців. Грабіжників цікавило одне: де голова приватного сільгосппідприємства та його дружина зберігають гроші та коштовності. Аміран не побажав ділитися з розбійниками сімейними доходами. Тоді в хід, як останній доказ, пішла праска, якою й почали катувати впертого чоловіка. Все це відбувалось близько 22 години у понеділок на тихій вуличці на околиці села Милятин Острозького району. ...Аміран Дадіані народився у Грузії. Коли настав час служити у війську Радянського Союзу, його відправили в Україну. Тут він зустрів Валентину, яка жила з рідними у селі Милятин Острозького району, і з першого погляду закохався. Невдовзі вони одружились, і другою батьківщиною для Амірана стала Україна. Молоде подружжя оселилось у батьківській хаті, розташованій майже на околиці села. Незабаром у них народився син. Аміран почав займатись комерцією, деякий час реалізовував цитрусові та спирт у Рівному, охоче допомагав у бізнесових справах своїм землякам із Грузії. Кажуть, що його поведінкою були якось невдоволені й одесити, і кияни, з якими мав партнерські стосунки, проте згодом все владналось, борги їм повернув. А тим часом односельчани, які вважали Амірана вдалим комерсантом, дали йому більш звичне для них ім’я — Гриша. Років з п’ять тому, коли у Милятині зовсім занепало сільськогосподарське підприємство, люди, що були у відчаї, прийшли до Дадіані з проханням стати його новим керівником. І він погодився. На зборах за нього проголосували майже всі присутні. Справи в господарстві не швидко, але впевнено налагоджувались. Та коли туди з’явились якось судовиконавці, щоб описати техніку, новий голова зустрів їх із… рушницею, мовляв, забирайтесь геть, не заважайте працювати. І ті забрались, а голова отримав адміністративне покарання за таку непокору. У Милятині кажуть, що Аміран був людиною доброю, активно займався благоустроєм їхнього села, а нещодавно завіз труби, щоб його газифікувати, проте не встиг завершити цю справу. Недобудованим залишився і двоповерховий дім, який Аміран будував кілька років поспіль напроти нинішнього, що виглядає дуже скромним і відрізняється від решти хатинок у селі хіба що наявністю біля нього супутникової антени. Він мріяв, щоб у новій хаті оселився син із внуками. Та дожити до цього йому не судилось. Троє грабіжників у понеділок, коли у вікнах оселі Дадіані погасло світло, порізали колеса в його авто, яке стояло на подвір’ї, а потім витягнули шибки з дверей, перерізали телефонний дріт. Пса родина не тримала, отож ніхто не став їм на заваді. Не виключено, що серед грабіжників був той, хто раніше гостював у цій оселі — орієнтувались вони у кімнатах чудово. У хатині провели ретельний обшук. Що і як відбувалось далі, оперативники не кажуть — таємниця слідства. Односельчани подружжя розповіли, що Амірана Дадіані напівголим знайшла близько сьомої ранку сусідка, яка вийшла годувати худобу. Він лежав посередині дороги, руки — сковані наручниками, рот — заклеєний скотчем, на спині — сліди від розпеченої праски. Він не дихав. За кілька хвилин про трагедію знало все село. Валентину Дадіані знайшли, на щастя, живою. Поки що оперативники мають дві версії: або Дадіані вивели на вулицю самі злочинці і там добили, або він сам поспішав за допомогою до сусідів, проте був у такому знесиленому стані, що довелося повзти дорогою, і серце від пережитого стресу в нього зупинилось. — Кримінальну справу ми порушили за ч.4 статті 187 Кримінального кодексу України, тобто за фактом розбою, спрямованого на заволодіння майном у великих розмірах, вчиненому організованою злочинною групою, — сказав «РВ» прокурор Острозького району Олексій Семенюк. Односельчани кажуть, що в Амірана, якому в грудні цього року мало виповнитися 50 років, не було ворогів, а злочин скоїли чужинці, бо місцеві парубки, мовляв, на таку жорстокість нездатні. Міліцейський пес, якого привезли до будинку Дадіані, на слід злочинців не вивів.
