Літня спека жене до води. Хочеться відчути прохолодний вітерець від ставка або річки, погрітися на пісочку, вилізши з річкової води із знайомим з дитинства неповторним запахом літа. Що заважає? Ніби нічого. Купи на базарі плавки за десять гривень і вперед. Можна і не в плавках, а в довгих трусах до колін. Зараз це модно. Кажуть, що той, хто у плавках, той на «підора» схожий.
Літня спека жене до води. Хочеться відчути прохолодний вітерець від ставка або річки, погрітися на пісочку, вилізши з річкової води із знайомим з дитинства неповторним запахом літа. Що заважає? Ніби нічого. Купи на базарі плавки за десять гривень і вперед. Можна і не в плавках, а в довгих трусах до колін. Зараз це модно. Кажуть, що той, хто у плавках, той на «підора» схожий. Не знаю, не навчився поки відрізняти людей за ознакою «підор — не підор». Труси — це ще не аргумент. Власне, можна і зовсім голим загоряти і купатися. Але це занадто далеко треба зайти чи заїхати, щоб людей близько не було. А там, де близько, бажаючих зануритися у літню воду вистачає. І не біда, що тісно біля води, а власники авто намагаються припаркувати їх ледь не у тебе на спині. Що музику крутять — теж не страшно, може, у кого настрій від того кращий. До того, що матом-перематом всі між собою розмовляють, теж можна призвичаїтися, згадуючи подумки щось із курсу літератури за дев’ятий клас. П’яних і випиваючих багато — теж нормально. Де їх зараз немає? Чому б і не випити біля води, не закусити? І пляшки порожні, цілі й побиті, теж можна обійти, пробираючись до води босоніж. І купи сміття можна не помічати, акуратно обходячи одноразові келихи та пакети з-під чіпсів. Головне — у воді відплисти подалі від берега і пірнути глибше. А потім навимашку вперед! Поки в очах не потемніє. І назад потихеньку брасом. До вільного місця на пісочку біля самої води. Туди, де малеча риється, будуючи щось із брудного піску. Чим не відпочинок? Якби ж не вони, не собаки! Може, я не сучасний, може, старий вже? Ну не можу звикнути до того, як на мене голого летить мокра вгодована потвора з відкритою пащекою. Як, не зважаючи на мене, собакоподібне створіння обтрушує з себе воду, щось бурчить і зиркає довкіл. А довкіл — хазяї цих псів і сучок. Як же вони схожі на своїх собак! Такі ж самі потворні й хижі, готові нападати на слабшого, а від сильнішого втікати, підібравши хвоста. Аби не відчувати себе перед ними голим і беззахисним бовдуром, слід самому завести ще більшого пса і приєднатися до собакоподібних співвітчизників. Або піти з пляжу, самі знаєте куди. Середини немає. Або ти з псиною хижою, або йди геть. Можна і не йти, сором’язливо відвертаючись від псинки, яка так і прагне підняти поруч задню ногу чи присісти у недвозначній позі просто на пісочку біля води. Я краще піду. Не хочу ділити радість купання із доберманами, бультер’єрами та іншими улюбленцями недолугих земляків. Є ще віддалені закутки, де можна відпочити біля води без собачого гавкотіння. Але це далеко, а у мене часу нема туди їхати. Тому і сиджу я у ванні своєї квартири і мрію про річку, пісочок і сонце. У мою ванни вже точно ніякий доберман не влізе.
