Талановитий винахідник із села Миротин Золбунівського району, який із будь-якого залізяччя навчився робити корисні у господарстві речі, тепер має патент на «жуколова» — саморобний пристрій, який допомагає селянам боротися з колорадськими жуками на картоплі.
— Завжди дивувався, навіщо кропити колорадських жуків всякими хімікатами? Тож цю картоплю потім самому доведеться їсти. А збирати жуків вручну надто стомлює, потім спину не розігнеш. Так-от міркував собі, і зрештою — «народилася» ідея жуколова. Щоб ти собі йшов спокійно з тачкою по городу, а жуки самі струшувалися з кущів і падали в жолобок, — розповідає Іван Купервас. — Зробив креслення, прорахував корисність приладу, виготовив і випробував: хвилин за п'ятнадцять очищає двадцять соток картоплі. Більшість жуків потрапляє у пастку, а хто не попався сьогодні — неодмінно попадеться завтра. При цьому кущі анітрохи не ламаються, а лише нахиляються до жуколова.
Винахідник неодноразово замислювався про те, що варто якось запатентувати свого жуколова. Щоб не сталося, як з його іншою розробкою — сапкою з коліщатами, яку підгледіли підприємливі колеги і вже «прихватизували» собі. Тепер таку продають мало не на кожному ринку. Тому Купервас звернувся до патентного повіреного, зібрав документи, витримав іспит і тепер з повним правом може називати жуколова своєю розробкою у найближчі десять років. Потім патент доведеться поновлювати.
— Зате уже ніхто не поцупить ідею. Для простих людей не шкода, але якщо хтось без дозволу впровадив би у виробництво і робив на тому бізнес — було б образливо. Чим я гірший? — говорить чоловік. — Можливо, в майбутньому так і зроблю.
Після того, як про його жуколова з теленовин дізналося мало не півкраїни, на винахідника посипалися листи з проханням поділитися кресленнями або зробити їм такий самий апарат. Як реагувати на таку навалу прохань — Купервас поки не знає. Чекає пропозицій від підприємців, раптом хтось захоче організувати серійне виробництво?
На подвір'ї Купервасів можна знайти й чимало інших цікавих речей. Наприклад, одноколісний велосипед. На такому важко протриматися більше десяти хвилин, та й до сільмагу по харчі на ньому не заїдеш. Ну то й що? — сміється господар. Зате кращого тренажера для м'язів годі й шукати, хіба що за браком досвіду можна «здобути» крепатуру. Є й «дивакуватий» велосипед з рухливою рамою, який господар вдосконалив на свій манер. Обидві доньки подружжя Купервасів — Віта та Світлана уже навчилися керувати незвичним транспортом і залюбки катаються біля будинку. А от для молодшого сина Ігоря батько придумав змайструвати «квадрік», тобто міні-квадроцикл.
— Колись думав і дельтаплан зібрати, але тепер маю цікавіші ідеї. Про все одразу й не розкажеш. От приїжджайте до мене у гості — все покажу, — каже винахідник. — А ще сподіваюся коли-небудь втілити давню мрію і відкрити у себе на подвір'ї міні-музей старовини. Невелику колекцію уже назбирав, але підходящого місця для неї немає. А хотілося би показати людям не тільки корисні речі, які можна виготовити самому з підручних деталей, а й те, як наші пращури обходилися без сучасної побутової техніки. Адже все це теж хтось свого часу придумав і використовував у побуті. Хоча, можливо, й без патентів.
