Колись "кузнею кадрів" називали організацію, звідки регулярно виходили майбутні керівники. Частіше це словосполучення вимовляли іронічно — знаємо, мовляв, цю вашу "кузню" — усе по блату! Багато років усе це проходило повз мене — "кузнею кадрів" нашу редакцію ніхто не називав. Бо ж це нормально, коли журналісти, набравшись досвіду і чомусь навчившись, йдуть далі, зростають, так би мовити, роблять кар'єру. Не скажу, щоб ми за двадцять років виховали аж таких вже супержурналістів.
Але за тих із них, хто працює тепер у столиці, або в інших виданнях, ніколи не було соромно. Скоріше навпаки — приємно, що ми з ними чогось один одного навчили. Був, щоправда, виняток. Один наш колишній молодий співробітник вирішив стати політиком і подався до… Партії регіонів. Звісно, що це він не тому, що поганий був. Просто подумав хлопчина, точніше вже зовсім не хлопчина, а дорослий мужик, що через "донецьку" партію, до якої в наших краях якось черга не стояла, зможе зробити кар'єру, стати керівником і, подібно до усіх наших керівників, незалежно від партій зробити людям багато добра. Той наш колишній журналіст встиг дослужитися у "регіонах" до певних висот. Був там у них чи то першим секретарем міськкому, чи то першим секретарем обкому… І до обладміністрації його взяли заступником. Але, як я розумію, вкрасти багато не дали. А може він і не хотів. Швидше за все мав місце другий варіант, бо після того, як утік Янукович, цей наш хлопчина з політики зник. На відміну від своїх товстомордих колег, які поперебігали до інших партій, аби знову потрапити туди, де можна вкрасти. Але бігти виявилось непросто. Бо першим секретарем обкому партії нинішнього президента є тепер… ще один наш колишній журналіст. Теж був здібний, але захотів у політику. Теж видається порядним і нездатним вкрасти. Але ж досвід вже є! Один вже утік світ за очі від сорому за "свого президента". Гадаєте, з другим буде інакше? Я ж своїх працівників добре знаю. Совість у них, на відміну від "головного порошенківця", в основному збереглася. Тож талановито брехати, як це робить наш Юра, вони просто не зможуть. Бо ж орган їм заважає, якого у Юри немає, — совістю називається. Власне, кожен має право вибирати свій шлях. І коли два колишніх наших журналісти один за одним очолюють місцеві осередки "президентських партій" — так тому й бути. Нехай потім викручуються. Одне непокоїть — в редакції у нас є ще кілька молодих і талановитих журналістів, а нового президента, як виглядає, чекати не дуже довго… Шкода буде, якщо хтось із них стане новим "секретарем обкому". А наша редакція остаточно перетвориться на "кузню кадрів" для незрозумілих партій. Тому що із цих партій до нормального життя ще ніхто не повертався.
