Щоб забрати до притулку дівчинку, яку мати переховувала від людських очей впродовж дев’яти років, викликали на підмогу еменесників. Рятувальники вирізали двері. Те, що побачили соціальні працівники у квартирі, нагадувало помешкання короленківських «дітей підземелля» позаминулого століття — неймовірний сморід і безлад, у ящиках навіть кури сиділи. Дівчинку довго не могли знайти — вона, злякавшись, залізла під ліжко.
Про дитину, яку переховують від людей, повідомив міліцію та міське управління освіти директор ЗОШ №2 Рівного Андрій Нагорний. — Хлопчик, який вчиться у нас в школі, розповів, що бачив дівчинку, яку вигулюють у темну пору і яка не ходить до школи, — розповів пан Нагорний, який пригадав, як раніше до них зверталася одна бабуся із дивним запитанням — а чи не візьмуть у перший клас її дев’ятирічну онуку. — Ми пояснили бабусі, які вона повинна принести документи для оформлення дівчинки в школу, — розповідає Людмила Казакова, завуч ЗОШ №2. — У вересні розпочалося навчання, а дитина у школі так і не з’явилася. Ми пішли за адресою, яку залишила нам бабуся, але виявилося, що такої квартири не існує. З допомогою сусідів ми все ж таки знайшли цю сім’ю, однак ні мама, ні бабуся дівчинки із нами спілкуватися не захотіли. Вчителі не відступились. З’ясували зі слів сусідів, що дівчинку — дев’ятирічну Марійку — виводять на прогулянки тільки пізнім вечором, з ровесниками їй спілкуватися забороняється, з квартири часто чути дитячий плач. Оглянути помешкання ніяк не вдавалося — і лікаря навіть на поріг жінки не пускали. Зрештою, наполегливі освітяни «дістали» бабусю. Вона наприкінці вересня минулого року занесла пану Нагорному чи то лист, чи то погрозу: »Прошу Вас не присилать міліції до моєї квартири, бо в мене ніякої Марійки немає і її матері теж. Якщо ваша міліція буде бити мені в двері, то я звернусь до прокурора». Минуло ще кілька місяців. Тепер, 26 лютого, терпець увірвався вже соціальним працівникам і педагогам. Соціальний педагог Олена Андрійчук, яка була присутня при вилученні дитини із сім’ї, розповіла, що квартиру буквально брали штурмом. — Спочатку кілька годин тривали переговори із жінками через двері, — розповідає Олена, — але ті навідріз відмовились відчиняти. Тоді ми викликали представників МНС, які й вирізали двері. У квартирі стояв неймовірний сморід і безлад, у ящиках навіть кури сиділи. Дівчинку довго не могли знайти, вона, злякавшись, залізла під ліжко. Нині дівчинка знаходиться в притулку для неповнолітніх і невимовно сумує за мамою. Коли мама якось прийшла її провідати, Марійка по-дорослому її заспокоювала: — Мамо, я чула, що ти плачеш за мною, не їси, не спиш. Ти не переживай, мені тут добре. Психолог обласного притулку для неповнолітніх Наталія Франчук зазначає, що дитина цілком здорова та розвинена, як на свій вік, Марійка соціально адаптована, легко йде на контакт, але у неї дещо знижений рівень загальної обізнаності. У притулку дівчинка нарешті сіла за шкільну парту. Матір дівчинки зобов’язали оформити необхідні документи — адже у дитини немає свідоцтва про народження. Та й взагалі, до тих пір, поки вчителі не взяли в облогу квартиру в центрі міста, документального підтвердження існування Марійки не було. — Коли мене забирали із дому, було дуже страшно, — каже дівчинка. — Мама і бабуся плакали, а я не знала, куди мене везуть. Тепер я заспокоїлася. Мама до мене вчора приходила, приносила три пиріжки. Я одного взяла собі, а два віддала для мами і бабусі… А найбільше я хочу, щоб мама швидше оформила документи і забрала мене додому.
